3. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРАРНОГО РИНКУ

3.1. Інфраструктура ринку та її складові

3.2. Організація роботи товарних бірж

3.2.1. Суть і завдання товарних бірж

3.2.2. Види біржових угод та проведення біржових торгів

3.2.3. Котирування цін та проведення біржових розрахунків

3.3. Агроторгові дома

3.4. Аукціони

3.5. Ярмарки

3.6. Оптово-продовольчі ринки

3.7. Споживча кооперація та фірмові магазини

3.1. Інфраструктура ринку та її складові

Успішне функціонування ринку можливе тільки за умови створення необхідної інфраструктури збуту. Ринкові інституції мають бути розвиненими не лише на національному, а й на регіональному рівні. Вони мають бути сполучені в єдину систему: місцевий, національний і зовнішній ринки. Лише за таких умов товаровиробник зможе повною мірою скористатися вигодами кон’юнктури ринків, раціонально розробити маркетингову стратегію.

Відсутність чи недосконалість відповідної інфраструктури збуту стримує вихід на міжнародний рівень. Особливо гостро постає ця проблема перед виробниками сільськогосподарської продукції, оскільки їхній товар, як правило, об’ємний, швидко псується, потребує спеціальних видів транспорту чи попередньої підготовки до реалізації. До того ж рослинницька продукція має сезонний характер виробництва, тому виникають проблеми, пов’язані з довгостроковим її зберіганням, великими партіями, створенням власних каналів розподілу. Саме тому великі обсяги реалізації продукції АПК потребують організованої оптової торгівлі й відповідних організаційних форм, наближених до товаровиробника.

Сучасний ринок є об’єктивно необхідною формою ефективного розвитку народного господарства та його галузей.

Ринок - це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється реалізація товарів. Він має складну внутрішню будову, яка охоплює різноманітні взаємозв’язані види ринку та його інфраструктуру.

Сільське господарство обслуговується системою ринків, що включає такі їх види: ринок основних видів сільськогосподарської продукції (зерна, цукрового буряка); ринок засобів виробництва; ринок послуг; ринок робочої сили; ринок цінних паперів.

Переважна більшість торгових операцій виконується безпосередньо працівниками сільськогосподарських підприємств, але дедалі більше ця діяльність вимагає участі посередників, особливо торговельних підприємств і фірм, як допоміжних ланок. Отже, функціонування будь-якого ринку перебуває у прямій залежності від стану інфраструктури.

Інфраструктура ринку - це сукупність допоміжних ланок і установ виробничої і невиробничої сфери, які прискорюють та полегшують укладання й здійснення ринкових угод.

Елементи ринкової інфраструктури: товарні біржі (як постійно діючий ринок оптової торгівлі), брокерські контори, біржі праці, комерційні банки, торгові дома, аукціони, інформаційно- консультативні фірми, рекламні агентства, аудиторські та податкові установи, оптово-продовольчий ринок, ярмарок сільськогосподарської продукції, споживча кооперація.

Важливе значення для товаровиробників має не тільки факт наявності цих установ та організацій, а й вартість наданих ними послуг.

Формуванню мережі інфраструктурного ринку сприялаприватизація майна підприємств: харчової, борошномельної, круп’яної промисловості; сервісних, будівельних, підприємств фірмових, торговельних, несільськогосподарських підприємств і організацій АПК та створення на цій основі ВАТ. Власниками таких підприємств стали їх працівники, що мали пільгове право на придбання акцій.

3.2. Організація роботи товарних бірж

3.2.1. Суть і завдання товарних бірж

Товарна біржа згідно з чинним законодавством України є організацією, що об’єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладанні біржових угод, виявленні цін, попиту й пропозиції на товари, вивчення, упорядкування, прискорення товарообігу і пов’язаних з ним торгових операцій.

Діяльність товарних бірж здійснюється відповідно до Закону України “Про товарні біржі” від 16 грудня 1991 року та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку від такої діяльності.

Кошти товарної біржі формуються за рахунок: пайових, вступних і періодичних внесків та відрахувань організацій і осіб, які її створюють; доходу від надання платних послуг клієнтам біржі; штрафів за порушення статуту товарної біржі та правил біржової торгівлі; інших надходжень (видавнича, інформаційна діяльність тощо),

Завдання товарної біржі:

організація постійно діючого товарного оптового ринку;
надання членам та відвідувачам організаційно-посередницьких, інформаційних та інших комерційних послуг при здійсненні угод;
здійснення котирування цін на продукцію, яка реалізується через дану товарну біржу;
організація товарообмінних операцій, зустрічної торгівлі, експортно-імпортних операцій, проведення аукціонів і ярмарок з товарного профілю;
страхування біржових угод;
збір, обробка, аналіз, розповсюдження інформації про кон’юнктуру біржової торгівлі.

Права і обов’язки членів біржі

Членство на біржі регламентується установчими документами.

Підприємство як член біржі має право:

здійснювати посередницькі операції на біржі та одержувати за це комісійні збори;
брати участь у вирішені питань діяльності біржі, обирати і бути обраним до її керівних органів;
мати своїх представників на біржі з правом здійснення біржових операцій у кількості, встановленій загальними зборами;
користуватися всіма послугами біржі.

Водночас підприємства як члени біржі зобов’язані:

додержуватися Статуту біржі, правил біржової торгівлі, рішень загальних зборів членів біржі та біржового комітету (ради біржі);
проводити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі та своєчасно інформувати біржовий комітет (раду біржі) про зміни у своєму фінансовому стані, які можуть негативно впливати на виконання зобов’язань;
сплачувати членські внески; вести облік здійснення угод за формою, визначеною правилами біржової торгівлі;
подавати необхідну інформацію контролюючим органам біржі;
не розголошувати конфіденційних відомостей та комерційної таємниці про діяльність біржі.

Основні учасники біржової торгівлі:

брокери, які торгують за дорученням клієнтів за комісійну винагороду;
дилери, які самостійно торгують, використовуючи власні кошти;
маклери, які грають на ринку (ними можуть бути і дилери, і брокери);
спеціалісти, які аналізують ситуацію на торгах і консультують учасників;
організатори торгів, що забезпечують функціонування біржового процесу;
керівники біржі, які відповідають за дотримання діючого законодавства та за правила роботи біржі;
працівники апарату біржі, що технічно супроводжують біржову діяльність.

У торговій залі, де відбуваються торги, можуть бути присутні й інші особи. Усіх їх умовно можна поділити на групи осіб, що забезпечують: укладання угод; організацію укладання біржових угод; контроль за перебігом біржових торгів; спостерігання за веденням торгів.

Кожна біржа самостійно визначає коло осіб, яким можна перебувати в біржовій залі.

Члени біржі мають певне місце на біржі, яке дає їм право самостійно укладати угоди.

Місце на біржі - це окремий столик (кабіна), обладнаний телефоном, телефаксом, комп’ютером з виходом на електронне інформаційне табло біржі. Кожне місце має свій номер. Члени біржі можуть здавати власне місце в оренду згідно з установленими правилами біржі.

Одним із основних учасників біржових торгів є брокерська контора, а центральною фігурою - брокер (посередник), який є тією ланкою, що сполучає біржу з клієнтом, сприяє здійсненню угод між зацікавленими сторонами.

Брокер - офіційний біржовий посередник в укладанні угод між зацікавленими сторонами, у торгівлі товарами та послугами, здійсненні операцій на фондовій, товарній і валютній біржі. Як правило, брокер укладає угоди від імені, за дорученням і за рахунок клієнтів.

За посередницькі операції брокер одержує комісійну винагороду (куртаж; брокредж, або брокераж) - певний відсоток суми проведеної біржової операції. Брокер може надавати своїм клієнтам додаткові послуги. Функції брокера виконують як окремі особи - висококваліфіковані спеціалісти, котрі добре знають кон’юнктуру ринку, специфіку реалізації різних видів товарів і послуг, юридичні правила укладання угод, так і брокерські фірми, що зареєстровані на біржах і представляють інтереси своїх клієнтів.

Важливу роль в успішному функціонуванні біржі відіграють маклери і ділери .

Біржові маклери - працівники біржі, які ведуть торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди. Маклер, коли це передбачено статутом біржі, має право укладати торговельні угоди власним коштом і від свого імені. Маклер отримує винагороду, що становить певний відсоток суми укладених угод.

Дилер - фізична або юридична особа, що здійснює перепродаж товарів від свого імені та за власним коштом. Прибуток дилера - це різниця між ціною придбання та ціною реалізації товару. Дилери мають право укладати угоди як із брокерами, так і безпосередньо з клієнтами.

3.2.2. Види біржових угод та проведення біржових торгів

Біржова угода - це угода купівлі-продажу, або угода про взаємну передачу прав і обов’язків щодо біржового товару, допущеного до обігу на біржі.

На кожній біржі розроблено спеціальні правила, які регулюють відношення між контрагентами стосовно: підготовки угод; безпосереднього укладання угоди; оформлення укладеної угоди; виконання угоди; розрахунків за угодами; відповідальності за виконання угод і розгляд спірних питань за угодами, що можуть виникнути.

Підготовку до укладання угоди здійснюють поза біржею, а саме укладання - під час біржової торгівлі відповідно до нормативів та правил, встановлених для конкретної біржі.

Угоду вважають укладеною, якщо є усна домовленість брокера, зафіксована маклером. Під час укладання угоди сторони узгоджують між собою її зміст, тобто коло питань, які вирішуються внаслідок укладання.

Умови змісту угоди:

вид контракту (спот, форвард, ф’ючерс);
найменування товару, його кількість (кількість товару - біржова одиниця (партія товару, лот);
ціна й форма оплати за куплений товар;
базис (форма), термін виконання угоди;
умови поставки (розподіл витрат на транспортування, зберігання і страхування товару, який є об’єктом угоди між покупцем і продавцем);
місцезнаходження товару.

Під час укладання угоди оголошується: назва товару, його кількість і ціна, базис поставки, вид контракту. Решта умов змісту угоди може не оголошуватися, оскільки це може бути комерційною таємницею.

Біржові угоди прийнято поділяти на дві групи - угоди з реальним товаром; угоди з правами на товар.

На сучасних біржах угоди з реальним товаром мають кілька різновидів.

Наразі на товарних біржах, згідно з чинним законодавством, укладаються угоди з тими, хто має реальний товар, який є в наявності у виробника (власника товару) і зберігається на певному складі або може бути вироблений чи вирощений через певний час. На підставі цього на товарних біржах укладаються два види угод.

Угода з коротким строком поставки (у міжнародній практиці такі угоди називаються "касові" або "спот"). Виконання таких угод починається із моменту їх укладання, а поставка товару здійснюється в термін протягом 1 до 30 днів. Витрати на зберігання товару та вартість його страхування до реалізації (моменту продажу) відносяться на рахунок продавця, а після укладання угоди (з моменту продажу) - на рахунок покупця. Після укладення угоди покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок біржі і тільки після цього починається відвантаження товару. У разі несплати за угодою у визначені терміни угода анулюється, а гарантійний внесок покупця (не менше 0,5 відсотка від суми угоди) направляється на користь продавця.

Другим різновидом угод з реальним товаром є форвардні угоди.

Угоди з відстроченою поставкою (у міжнародній практиці такі угоди називають “форвард”) - це взаємопередача прав і обов’язків на реальний товар з відстроченою поставкою. Така угода оформляється як договір поставки. Продавець бере зобов’язання здійснити поставку закупленого товару у термін, обумовлений угодою, а покупець бере зобов’язання прийняти товар та здійснити оплату за цінами контракту, у випадку якщо відсутній повний розрахунок чи передоплата при укладанні угоди. Особливістю угоди на умові форвард полягає в різниці у часі укладення угоди та поставкою товару покупцеві. Тривалість періоду між укладенням угоди та поставкою товару встановлюється кожною біржею залежно від його асортименту. На агропродукцію - 3, 6, 9 місяців. Об’єктом торгівлі при форвардних угодах є товар, який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки. Такі угоди дають змогу товаровиробнику самому авансувати майбутнє виробництво.

Ф’ючерсні угоди - укладаються не на обсяги товару, а тільки на певну кількість контрактів. Об’єктом ф’ючерсної угоди може бути тільки один вид продукції. Мета укладання ф’ючерсної угоди - одержання різниці між ціною контракту на момент його укладання та ціною на день закінчення контракту. Якщо за цей період ціна зросте, то продавець програє.

Для виплати різниці між ціною в контракті та реальною ціною, що складається на ринку, продавець укладає офсетну або зустрічну угоду, тобто угоду на покупку такої партії товарів за новою, але реальною ціною на момент закінчення терміну ф’ючерсної угоди.

Покупець також укладає угоду на продаж такої партії товару за новою ціною і одержує виграшну різницю. При укладені офсетної угоди ф’ючерсна угода ліквідується.

Ф’ючерсні угоди обслуговує розрахункова палата. У момент укладення ф’ючерсної угоди покупець і продавець вносять гарантійну заставу розміром до 18 відсотків від вартості контракту на окремий рахунок. У місяць поставки товару гарантійний завдаток повинен становити 100 відсотків вартості товару.

Опціонна угода - це контракт між двома контрагентами, один з яких одержує премію і бере на себе зобов’язання продати чи купити, а другий сплачує премію та одержує право купити чи продати певний товар за конкретною ціною протягом визначеного терміну.

Особливістю опціонних угод є те, що покупець опціону, сплативши його вартість (премію) продавцеві, надалі має право на вибір - купити товар за визначеним контрактом ціні чи відмовитися від його купівлі.

Отже, як ф’ючерсні, так і опціонні угоди певною мірою забезпечують страхування від коливання цін і мають важливе значення в системі взаємовідносин підприємств АПК з біржами.

Порядок підготовки та проведення біржових торгів

Місцем проведення торгів є торговий зал біржі. Біржа визначає місце в торговому залі для торгів окремими групами сільськогосподарської продукції.

Заявки на купівлю чи продаж реальної сільськогосподарської продукції подаються на біржу до початку торгів брокерами та іншими особами, що придбали право на участь у торгах. Форму заявки, час та спосіб подачі визначає біржа.

Водночас із заявкою брокер зобов’язаний надати: документи на продаж - довідку сертифікованого складу про наявність заявленої кількості сільськогосподарської продукції; сертифікат якості елеватора, лабораторії, інших незалежних інстанцій для контролю сільськогосподарської продукції; документи на купівлю - документ про оплату на рахунок біржі гарантійного внеску.

Біржа має право вимагати від покупця документи, що підтверджують наявність на його рахунку в банку необхідних коштів, чи гарантію оплати від банку.

У заявці обов’язково вказують термін її дії. Подовження терміну дії чи зняття заявки, а також зміцнення інформації брокером фіксується письмово в терміни, встановлені біржею.

За заявками формується бюлетень продажу та купівлі на даний біржовий торг, позиції якого є підставою для оголошення інформації маклером, що веде торги. Інформацію в бюлетені подають за групами сільськогосподарської продукції, найменуваннями та за принципом зниження цін. Реквізитами бюлетеня може бути найменування, якісна характеристика, кількість, ціна, місцезнаходження сільськогосподарської продукції або місце поставки, умови оплати. Бюлетень за форвардними пропозиціями складається аналогічно бюлетеню за спотовим продажем і додатково структурується за термінами виконання. Ціни на продукцію приймають за базисом поставки, відповідно в бюлетені ураховують і базис поставки.

Біржа зобов’язана за добу до торгів підтвердити отримання заявки від брокера. У разі відхилення від інформації його заявки брокер повинен негайно сповістити про це біржу.

Бюлетень заявок на продаж надається брокерам біржею за дві години до початку торгів. Торги ведуться тільки валютою України.

Реєстрація учасників торгів та їх допуск у торгову залу регламентуються біржею.

Торги реальною сільськогосподарською продукцією з негайною поставкою відбуваються за таким регламентом:

1) біржовий маклер, що веде торги, оголошує початок біржового торгу, після чого послідовно називає номер позиції згідно з бюлетенем продажу даного біржового дня;

2) брокер-продавець демонструє маклеру реєстраційний номер, що підтверджує його присутність у залі; якщо продавця немає, позиція, яку він заявив, знімається з торгів;

3) брокер-покупець сповіщає про готовність купити товар за тією позицією бюлетеня та за оголошеною ціною підняттям реєстраційного номера; якщо інших покупців немає, угоду вважають укладеною після оголошення маклером (позиція № _ за ціною продана брокеру № _). Інформація про продану позицію висвітлюється на табло;

4) якщо покупців виявляється більше одного, між брокерами відбувається конкурентний торг на підвищення ціни; брокер-покупець, який запропонував найвищу ціну, вважається стороною угоди;

5) якщо покупців на оголошену позицію за стартовими умовами не виявлено, брокер-продавець може запропонувати зниження ціни; якщо виявився покупець, маклер фіксує ціну продажу і оголошує продаж позиції; якщо після запропонованої зниженої ціни продавець не виявляється, позиція знімається з торгів;

6) у разі, коли під час зниження ціни виявляється більше ніж один покупець, здійснюють конкурентний торг на підвищення ціни за процедурою;

7) за відсутності попиту на позицію брокер-покупець може запропонувати продавцю змінити умови продажу. Якщо брокер- продавець згоден, угоду укладають на запропонованих умовах. Право вибору сторони угоди між брокером-покупцем, який згоден на купівлю позиції згідно із заявкою, і брокером-покупцем, що запропонував вищу ціну, але лише на частину заявленої партії, має брокер-продавець;

8) брокери, що уклали угоду, підписують тікет, в якому зазначено дані торгів, позицію бюлетеня, кількість, ціну, реєстраційний номер брокера та здають його реєстратору. Не підписання тікету є порушенням Правил;

9) після оголошення всіх позицій бюлетеня на продаж маклер надає можливість брокерам для заяв та пропозицій, що стосуються змісту торгів або їх процедури. Після цього оголошують бюлетень на купівлю, причому брокер, що виконав своє замовлення на купівлю під час торгів за бюлетенем на продаж, може зняти свою позицію тільки в обсязі укладених угод.

Торги реальною сільськогосподарською продукцією з відстроченою поставкою відбуваються за регламентом, передбаченим Правилами щодо кожного місяця виконання поставки:

біржовий маклер після оголошення всіх позицій бюлетеня за необхідності може зробити офіційні повідомлення біржі, потім закриває торги. Учасники торгів, що уклали угоди, оформляють біржові контракти в реєстраторів;
біржовий комітет і представник органу, уповноваженого формувати та використовувати державні інтервенційні запаси (ресурси) сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства, мають право оперативного втручання в перебіг торгів, якщо ціни біржових угод протягом дня різко підвищуються або знижуються, а також, якщо надходить невірна інформація, яка негативно впливає на торги;
протягом встановленого біржею терміну біржа видає підсумковий бюлетень результатів торгів та оприлюднює його на інформаційному стенді.

На сьогоднішньому етапі розвитку біржової торгівлі в Україні в практичну діяльність лоти ще не запроваджені, однак розроблені вже їх параметри для всього біржового асортименту та встановлені нижні межі кількісного еталону. До біржових торгів допускається сільськогосподарська продукція визначеного переліку, затвердженого біржею стандартної якості. Продукція виставляється на біржах, як правило, відповідно до обсягів встановлених лотів: зернові насипом - вагонна партія 60 т; насіння соняшнику насипом - 35 т; цукор-пісок у мішках по 50 кг, вагонною нормою 60-68 т; олія автомобільними цистернами - по 8-12 т, залізничними - по 60 т; м’ясо в тушах - авторефрежераторами по 10-12 т, вагонними партіями - по 25 т.

Під час торгів та перебування на біржі учасники торгів і службовці біржі зобов’язані додержуватися Правил ділової етики, що затверджені біржею.

3.2.3. Котирування цін та проведення біржових розрахунків

Ціни на біржі формуються вільно, визначаються на кожен вид сільськогосподарської продукції, виходячи із попиту та пропозиції. На біржі використовуються такі поняття цін: ціни продавця, ціни покупця, ціни біржових угод, котирувальні ціни.

Ціна продавця - зазначається в заявці на продаж.

Ціна покупця - вказується в заявках на купівлю.

Ціна біржової угоди - остання з тих, які названі покупцем та продавцем під час біржових торгів на конкретну позицію товарів, що зафіксована біржовим маклером.

Котирувальна ціна - це ціна, визначена котирувальною комісією біржі шляхом аналізу цін біржових угод, цін продавців і покупців на підставі єдиних критеріїв та спеціальних методів.

Котирування цін - одна з основних і виключно важливих для ринку функцій біржі. Котирування передбачає виявлення і фіксування цін відповідно до укладених на біржі угод, а також інших даних, що свідчать про кон’юнктуру ринку. Котирування може здійснюватися як за результатами біржового дня, так і в процесі торгу (так зване, поточне, проміжне котирування). Це залежить від інтенсивності біржової торгівлі - обігу товарів (контрактів) на біржі. При незначній кількості угод здійснюється тільки підсумкове котирування. При великих обсягах біржової торгівлі визначають рівень цін протягом біржового дня.

Розрізняють котирування офіційне та довідкове.

Офіційне - враховує коливання цін протягом біржового дня.

Довідкове - на підставі підсумків кількох біржових торгів. Ціни котирування не можуть бути оскаржені членом біржі і сповіщаються на біржі наступного понеділка після проведення торгів.

Рішенням котирувальної комісії біржа має право встановлювати граничні рівні коливання цін на товари, що офіційно котируються на біржі, відхилення від яких дає підставу для припинення торгу за даним видом товару. Рівень цін для закупки сільськогосподарської продукції на державні потреби визначається урахуванням середньозважених цін за результатами попередніх торгів.

Розрахунки за біржовими контрактами здійснюються лише через біржу. За спотовим біржовим контрактом покупець зобов’язаний здійснити оплату впродовж восьми робочих днів з моменту укладення угоди брокером на торгах біржі; під час укладання форвардного контракту покупець упродовж восьми робочих днів зобов’язаний виконати авансовий платіж розміром 50 відсотків від суми укладеного контракту. Цю суму біржа перераховує на розрахунковий рахунок продавця, як передоплату за контрактом. Решту суми покупець сплачує на рахунок біржі, продавець отримує суму тільки за умови поставки за контрактом, що підтверджується наданням на біржі акта приймання- передачі товару.

Про надходження на свій рахунок сплати за контрактом біржа повідомляє брокерські контори. Отримавши від біржі це повідомлення, брокер, у свою чергу, інформує продавця про необхідність поставки товару. Кошти, що надійшли на біржу за біржовим контрактом, перераховуються продавцю на підставі актів приймання-передачі товару, тобто після виконання всіх умов біржового контракту.

3.3. Агроторгові дома

Агроторговий дім - це оптова фірма, яка здійснює операції з реальним товаром за власний рахунок або від імені виробників, споживачів, інших груп, що займаються торгівлею певного товару. Торгові дома, як правило, самі проводять операції на біржі.

Основні завдання міжрегіонального й районного агроторгового дому:

організація аграрних ринків у зоні дії агроторгових домів та забезпечення їхньої взаємодії з міжрегіональними ринками сільськогосподарської продукції;
координація дій товаровиробників регіону (району) щодо накопичення та реалізації сільськогосподарської продукції через систему аграрних бірж України, формування лотів сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки, що виставляються на торги;
видача документів з підтвердженням наявності товару та відповідності його якості, гарантією відвантаження;
сприяння товаровиробникам в отриманні максимальних прибутків від реалізації сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки, інших видів діяльності;
вивчення та аналіз ринкової ситуації з широкого переліку товарних груп, які можна продавати або купувати сільськогосподарськими, переробними, агросервісними, торговельними та іншими підприємствами на внутрішньому й зовнішньому ринках;
узгодження цін та інших умов, забезпечення організації заготівлі, зберігання й відвантаження продукції покупцям;
забезпечення розрахунків з постачальниками агроторгового дому з урахуванням інтересів товаровиробників і споживачів сільськогосподарської продукції та постачальників матеріальних ресурсів для села;
організація і контроль за місцевими товарообмінними операціями на комплексній основі з дотриманням паритету цін на продукцію сільського господарства і промисловості;
надання підприємствам агентських послуг щодо реалізації або придбання товарів і послуг на внутрішньому й зовнішньому ринках;
вивчення стану організації виробництва агропромислової продукції в зоні дії агроторгового дому, підготовка пропозицій щодо кооперації, інтеграції виробництва та реалізації;
вивчення стану фінансово-кредитного обслуговування підприємства та розробка пропозицій щодо його поліпшення;
зниження витрат підприємств району на маркетинг, рекламу та збут продукції.

Міжрегіональні й районні агроторгові доми можуть бути членами аграрних бірж, на яких, відкриваючи брокерські контори, здійснюють біржову торгівлю від імені і за рахунок клієнта чи від свого імені та за свій рахунок.

Для кожного агроторгового дому розробляється установчий договір і статут, які реєструються за правилами, передбаченими Законом України “Про підприємництво”. Акціонером може бути будь- яка юридична або фізична особа.

Засновниками акціонерного агроторгового дому можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, переробні підприємства, бази зберігання продукції, агротехсервісні підприємства, банківські й страхові установи, інші юридичні та фізичні особи.

Вищий орган управління агроторгового дому, створеного на акціонерних засадах, є загальні збори акціонерів, або конференція. Вони затверджують статут, вивчають можливі розміри комісійних зборів, оплату у відсотках за посередницьку діяльність, порядок розподілу кінцевого прибутку.

Для оперативного управління загальні збори обирають правління агроторгового дому, голову та ревізійну комісію.

Правління формує виконавчу дирекцію, що складається з такої кількості одиниць, яка відповідає кількості напрямів діяльності та обсягам роботи.

Органом оперативного управління в агроторговому домі, утвореному на приватних засадах, є виконавча дирекція, яку наймає власник для оперативного керівництва.

Статутний фонд агроторгового дому створюється за рахунок засновників. Внесками засновників акціонерного агроторгового дому можуть бути грошові кошти, будинки, споруди, обладнання, інші матеріальні цінності, а також права користування землею і природними ресурсами, цінні папери та інші майнові права.

Акціонерний агроторговий дім може збільшувати чи зменшувати статутний фонд, але лише за рішенням загальних зборів або конференції акціонерів. Змінення статутного фонду набуває чинності після внесення змін до статуту акціонерного товариства. Створення й використання інших фондів передбачено в статуті.

Підприємство оптової торгівлі, що здійснює операції купівлі-продажу як від імені товаровиробників або споживачів, так і за власний рахунок, може виконувати також консигнаційні угоди (реалізувати продукцію, матеріально-технічні ресурси тощо).

На відміну від товарних бірж, агроторговий дім укладає угоди на нестандартні (за розміром і якістю) партії реального товару. Агроторговий дім скуповує невеликі партії сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, доводить до кондицій, формує за

Торгові доми можуть також брати участь у біржовій торгівлі від свого імені в разі торгівлі реальними товарами саме за свій рахунок або на договірній підставі з брокерськими конторами, фірмами або незалежними брокерами, які діють на біржі.

Агроторгові дома можуть функціонувати у формах, зазначених у статті Закону України “Про господарські товариства”.

Підприємство оптової торгівлі, що здійснює операції купівлі- продажу як від імені товаровиробників або споживачів, так і за власний рахунок, може виконувати також консигнаційні угоди (реалізувати продукцію, матеріально-технічні ресурси тощо).

Агроторговий дім може бути як місцем торгівлі, так і комерційним підприємством, основною метою якого є отримання прибутку. Він може функціонувати на кооперативних засадах, у формі товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства закритого чи відкритого типу.

3.4. Аукціони

Аукціони - це продаж окремих партій або одиничних екземплярів продукції з публічного торгу у встановленому місці та визначений час на основі змагальності покупців. Ціною заключеної угоди є найвища із них. що названа в процесі торгу.

На аукціон виставляються такі види сільськогосподарської продукції, які мають властивості, що відрізняють її від стандартизованого біржового товару, через чітко виражені індивідуальні особливості, які не є відтворювальними. Це основне, що відрізняє торгівлю аукціонну від біржової.

В Україні аукціонні торги проводяться як самостійні заходи, а також організовуються товарною біржею.

Аукціонна торгівля має свої особливості, які відрізняють її від інших елементів інфраструктури ринку:

аукціонні товари мають чітко виражені індивідуальні особливості;
обов’язковість попереднього огляду товарів, дегустацій тощо;
виключається можливість заміни (обміну) після купівлі-продажу одних екземплярів іншими, оскільки при однотипності видів існує суттєва розбіжність в якісних індивідуальних параметрах;
неприпустимість висування претензій після здійснення торгу щодо якості товару, крім прихованих дефектів; .
територіально аукціони розмішуються при максимальному наближенні до ринку виробництва товару;
техніка проведення аукціонів залежить від виду товару, який виставляється на торги.

Крім добровільних можуть мати місце примусові аукціони. Їх організовують судові органи або органи влади з метою продажу майна неплатоспроможних боржників, продажу безхозного майна, що перейшло державі за правом наслідування або в результаті конфіскації.

3.5. Ярмарки

Ярмарки - це організаційно оформлена, короткострокова та періодична форма оптового ринку на основі огляду товару або його зразків.

Ярмарок виконує такі завдання:

самостійне встановлення або налагодження втрачених прямих господарських зв’язків та укладання договорів на поставку продукції;
налагодження взаємовідносин між виробниками, споживачами і посередницькими організаціями;
регулювання виробничих планів товаровиробників, виходячи з попиту і пропозиції, що формується на ярмарках.

Ярмарок функціонує як самостійний елемент інфраструктури ринку, так і організовується товарною біржею.

Цінами, за якими ведуться торги на ввесь асортимент товарів, є їх середньозважені рівні біржового або позабіржового ринку.

Біржовий комітет затверджує ярмарковий комітет, який виконує такі функції: встановлює строки і місце проведення ярмарку; визначає склад, формує робочі органи ярмарку; вирішує всі питання, пов’язані з організацією і проведенням ярмарку та укладенням угод; визначає розмір та порядок розподілу витрат на організаційні заходи; організовує обслуговування.

Робочі органи ярмарку:

дирекція - здійснює керівництво робочими органами ярмарку, організаційну, рекламну та комерційну діяльність; забезпечує прийом і зберігання у неробочий час представлених на ярмарок зразків, сприяє укладанню угод; має рахунок в банку, печатку, реквізити;
бюро з реєстрації угод - перевіряє повноваження представників учасників ярмарку, веде облікову документацію, відстежує процес укладання угоди, готує аналітичну інформацію про ярмаркову торгівлю;
арбітражна комісія - забезпечує правове обслуговування ярмарку; надає консультації учасникам; розглядає суперечки, які виникають при укладанні угод та з інших правових проблем. Суперечки в комісії розглядаються за участю представників сторін не пізніше наступного дня після надходження про це заяви. Протокол засідання комісії підписують арбітри, які брали участь у розгляді суперечки.

Учасники ярмарку або їх представники повинні мати належним чином оформлені повноваження для укладання угод. Розрахунки з організації і проведення ярмарку здійснюються за рахунок її учасників.

3.6. Оптово-продовольчі ринки

Оптово-продовольчий ринок (ОПР) - це місце здійснення регулярних торгових угод на підставі організованої продажі та купівлі певних видів сільськогосподарської продукції і продовольства.

Мета створення ОПР - повніше забезпечення населення сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки, сприяння сільськогосподарським товаровиробникам і переробним підприємствам у нарощуванні обсягів виробництва та посилення здорової конкуренції на споживчому ринку.

Основні завдання ОПР:

організація продажу товаровиробниками виробленої сільськогосподарської продукції, координація дій товаровиробників регіону з накопичення та реалізації продукції через систему оптово-продовольчих ринків;
сприяння товаровиробникам і переробникам в одержанні максимальних прибутків від реалізації продукції;
вивчення та аналіз ринкової ситуації з широкого переліку товарних, груп, які можуть бути продані або куплені сільськогосподарськими переробними, торговельними, збутовими й іншими підприємствами на ОПР;
узгодження цін та інших умов;
організація заготівель, зберігання та відвантаження сільськогосподарської продукції і продуктів переробки покупцям;
забезпечення розрахунків з постачальниками ОПР з урахуванням інтересів товаровиробників та покупців;
організація реклами, маркетингових послуг, сервісного обслуговування та інших заходів для реалізації або придбання продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках;
зниження витрат на маркетинг, рекламу та продаж сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки.

Функції ОПР:

створення організаційних умов для проведення оптових торгів;
організація аукціонних і конкурсних торгів;
забезпечення контролю якості продукції, що реалізується, контроль за дотриманням правил торгівлі;
збір, узагальнення й інформування учасників оптових торгів про стан попиту і пропозицій на продукцію та рівень цін;
надання учасникам оптових торгів послуг транспортних організацій за їх замовленнями;
забезпечення учасників оптових торгів необхідною торговою технікою, вагово-вимірювальним обладнанням, навантажувально- розвантажувальною технікою тощо;
виконання за замовленням учасників оптової торгівлі внутрішньоскладських переміщень товарів, їх навантаження і розвантаження;
надання учасникам оптової торгівлі соціально-побутових послуг;
організація охорони об’єктів оптового ринку, системи реєстрації учасників торгів, роботи системи засобів внутрішнього зв’язку, забезпечення протипожежної безпеки;
забезпечення належного санітарного стану території, складських і офісних приміщень;
для забезпечення функціонування оптового ринку при ньому створюються спеціальні служби: інформаційна, розрахунково-фінансова, юридична, консультативна, громадського харчування, готельного господарства, транспортна, а також державна служба сертифікації та контролю якості продукції.

Отже, ОПР створюються для прискорення і здешевлення просування товару від товаровиробника до кінцевого споживача з виключенням зайвих посередників у торговельному ланцюгу, забезпечення рівного доступу всіх товаровиробників і споживачів на немонополізований ринок, до кон’юктурної інформації. Це новий тип підприємств оптової торгівлі, який лише формується в Україні і поширений в розвинутих країнах світу.

За асортиментом продукції, яка реалізується через ОПР, останні можуть бути універсальні і спеціалізовані. Вони спеціалізуються на торгівлі плодово-овочевою продукцією і картоплею. Отже, підприємства цього типу можуть організовуватися на основі продовольчих баз, холодильного господарства, заготівельних і переробних підприємств споживспілки та інших видів заготівельно- переробної інфраструктури.

3.7. Споживча кооперація та фірмові магазини

Споживча кооперація - це добровільне об’єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі (ст. 1 Закону України “Про споживчу кооперацію” від 10.04.1992р.).

Споживчі товариства, спілки та їх підприємства самостійно або на договірних засадах встановлюють вільні ціни і тарифи на продукцію виробничо-технічного призначення, сировину, сільськогосподарську продукцію й товари, що виробляються та закуповуються ними, надані послуги, виходячи з попиту і пропозицій, за винятком продукції, товарів і послуг, на які передбачається державне регулювання цін і тарифів.

Фірмові магазини - це реалізація продукції через власні магазини. Переваги фірмової торгівлі: встановлення прямих зв’язків з покупцями; тривале вивчення попиту; прискорення реалізації готової продукції; можливість реалізації некондиційної продукції та відходів виробництва.

ПЕРЕГЛЯНУТИ СЛАЙДИ ПРЕЗЕНТАЦІЇ

Контрольні питання

Економічна суть інфраструктури аграрного ринку.
Завдання і функції товарної біржі.
Учасники біржових торгів та види біржових угод.
Порядок підготовки та проведення біржових торгів.
Розрахунки за біржовими угодами.
Агроторгові дома, їх завдання та функції.
Аукціони та ярмарки сільськогосподарської продукції.
Оптово-продовольчий ринок, його завдання та функції.

ПРОЙТИ ТЕСТ НА ЗАСВОЄННЯ ВИВЧЕНОГО

M&M (Marketing and Management)

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРАРНОГО РИНКУ

Додаткова інформація:

Пишіть і запитуйте!

Alma Mater