13. ЗАКЛЮЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

21-khochet-videt-v-vashem-rezyume.jpg

13.1. ЯК ВЛАШТУВАТИСЯ НА ХОРОШУ РОБОТУ

Будь-яка організація зацікавлена в людях, здатних дати їй що-небудь корисне і цінне.

13.1.1. ЯК ЗНАЙТИ ХОРОШУ РОБОТУ

Все не так легко, як здається.

А.Блох. Закон Мерфі

Знайти хорошу роботу непросто. Проте досвід багатьох людей показує, що є надійні способи, які дозволяють, за вдалим висловленням Н.Хілла, “звести разом покупців і продавців особистих послуг”. Назвемо декілька таких способів:

  • кадрові бюро, що користуються хорошою репутацією і заслуговують на довіру;
  • оголошення про вакансії в різних ЗМІ;
  • розміщення оголошень у ЗМІ про бажання обійняти шукану посаду;
  • запити на адресу фірм чи окремих підприємців, які мають потребу у послугах, що може запропонувати конкретний пошукувач;
  • особисте звертання до передбачуваного роботодавця (з ретельно підготовленим резюме у руках);
  • пропозиція своїх послуг через знайомих у випадках, коли шукають конкретну посаду, що найбільшою мірою відповідає запитам пошукувача.

Відомо, що будь-яка людина з великим задоволенням виконує ту роботу, що їй по душі. Знайти таку роботу, звичайно, складніше, ніж просто працевлаштуватися, проте можна знайти роботу на свій смак, використовуючи таку методику:

  • визначити для себе, який саме рід занять приваблює більш за все;
  • вибрати одне чи кілька підприємств, де хотілося б працювати;
  • зібрати необхідну інформацію про стан, репутацію і перспективи обраної організації;
  • проаналізувати власні здібності і можливості й оцінити, що можна запропонувати потенційному роботодавцю;
  • розробити план і вибрати засоби, за допомогою яких можна успішно презентувати власні вигідні пропозиції, послуги чи ідеї по вдосконаленню діяльності обраної організації; пропонувати потрібно тільки те, в чому самі абсолютно впевнені;
  • представити розроблений план керівництву організації і бути готовим аргументовано його захистити.

Весь секрет тут у тому, що будь-яка організація чи фірма зацікавлена в людях, здатних дати їй що-небудь корисне і цінне. І в будь-якій організації завжди знайдеться місце для людини, яка має визначений план дій, що принесе явну вигоду цій організації.

 

13.1.2. ПІДГОТОВКА ПЕРСОНАЛЬНОГО РЕЗЮМЕ

Варто запечатати лист, як у голову приходять свіжі думки.

А.Блох. Закон Мерфі

Процедура прийому на роботу нових співробітників - важливий і відповідальний момент як для підприємства, так і для кандидата на вакантну посаду. Досвідчені керівники з охотою приймають на роботу людей, які вміють “подати” себе і розбираються в психології роботодавців. Сьогодні все ширше використовується такий порядок: спочатку кандидат представляє своє резюме чи заповнює спеціальну анкету (додаток 6), а потім його запрошують на співбесіду (інтерв’ю).

Резюме - це узагальнені відомості про освіту, професійний досвід, навички і особисті дані. Мета його складання - представити людину як майбутнього працівника. Нерідко претенденти на вакантну посаду розглядають резюме як данину моді, не розуміючи, що грамотно і ретельно підготовлене резюме - практично єдина реальна можливість працевлаштування.

Резюме - це сума даних, що характеризує тільки ті якості, які необхідні для конкретної посади. Основні вимоги до стилю написання резюме: стислість, конкретність, чесність. Воно повинно бути діловим, не містити нічого зайвого, а також інформації, що негативно характеризує претендента, таким, щоб потенційний роботодавець міг зробити висновок про його професійні якості. Резюме звичайно пишеться на одній стороні аркуша білого паперу хорошої якості формату А4. Воно повинно бути коротким (1-2 сторінки машинописного тексту), грамотно написаним і акуратно оформленим. У випадку, якщо інформація не вміщається на одному аркуші, треба постаратися, щоб обидва аркуші були максимально заповнені. При написанні резюме використовувати треба короткі, ємні і змістовні фрази.

Основні елементи резюме: відправні дані, освіта, професійний досвід, додаткові навички й особисті дані. На запит роботодавця можуть надаватися рекомендації.

Відправні дані: прізвище, ім’я та по батькові, домашня адреса і телефон, посада, на яку претендує кандидат.

Освіта. Вказуються в зворотному хронологічному порядку назви навчальних закладів, дати початку і закінчення навчання, дипломи чи посвідчення, назви спеціальностей чи спеціалізацій. Указуються також спеціальні курси чи школи (з менеджменту, фінансів, комп’ютерні), якщо навчання на них має пряме відношення до роботи. Загальноосвітня школа звичайно не вказується. Якщо навчання ще не завершене, вказується передбачувана дата закінчення навчання чи одержання диплома.

Якщо є досвід роботи чи стажування за кордоном - це обов’язково треба вказати в резюме. Для випускника вузу чи молодого фахівця цей елемент резюме є основним, тому важливо вказати проекти, конкурси чи програми, у яких брав участь претендент, якщо вони мають пряме відношення до майбутньої роботи. Можна також перерахувати ті навчальні дисципліни, що мають безпосереднє відношення до майбутньої посади.

Професійний досвід - це найважливіший елемент резюме. Якщо це сильна сторона, то інформацію про робочий досвід і професійні навички краще розмістити перед даними про освіту. Перераховуються в зворотному хронологічному порядку назви підприємств, усі займані посади і тривалість роботи на кожній. Відбиваються основні функціональні обов’язки і досягнення, набуті навички і досвід. При перерахуванні досягнень варто вживати такі дієслова: “розвивав”, “зберіг”, “збільшив” або “скоротив”. Ясно і переконливо викладена інформація про досягнення, спеціальний досвід і унікальні здібності істотно підвищує шанси на працевлаштування.

Якщо досвіду роботи немає, можна вказати місце, де проходили навчальну практику чи стажування.

Додаткові навички. Володіння комп’ютером, наявність посвідчення водія, закордонного паспорта, володіння іноземними мовами, знання діловодства, ораторські здібності, уміння малювати і т.п.

Особисті дані. Вік (дата народження), сімейний стан, стан здоров’я, улюблений вид спорту, хобі. Наявність і вік дітей повідомляти не обов’язково, особливо якщо претендент жінка, а діти дошкільного віку.

При складанні резюме рекомендується докладно викласти причини своєї впевненості в тому, що наявна кваліфікація достатня для зайняття перспективної посади. Можна також зробити приписку про готовність попрацювати з іспитовим терміном. Це покаже роботодавцю, що претендент упевнений у своїх силах і справиться з посадою, на яку претендує.

Вдало і вміло складене резюме може стати приводом для інтерв’ю з роботодавцем чи його представником, однак і це ще не є гарантією працевлаштування.

Багато роботодавців прагнуть одержати підтвердження надійності і професіоналізму претендентів - рекомендації. Тут можливі два варіанти дій:

  • якщо на колишньому місці роботи звільненню передував конфлікт і одержання гарної рекомендації виключено, то краще про це прямо сказати роботодавцю, коли він торкнеться цієї теми;
  • якщо ж маються відмінні рекомендації з колишніх місць роботи, то умовчувати про це нерозумно: роботодавець повинен знати, якої високої думки про претендента на колишньому місці роботи.

У резюме доцільно вказати імена і номери телефонів людей, до яких роботодавець може звернутися, щоб одержати інформацію про претендента. Зрозуміло, це повинні бути люди, які можуть дати оцінку його професійним якостям, але не родичі чи близькі друзі.

 

13.1.3. ПРАВИЛА Й ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ І ПРОВЕДЕННЯ СПІВБЕСІДИ (ІНТЕРВ’Ю)

Роби кожну справу так, начебто це остання справа у твоєму житті.

До співбесіди варто підготуватися завчасно, щоб зменшити хвилювання і забезпечити гарні результати. Насамперед, варто зібрати максимум інформації про підприємство, що запрошує претендента на співбесіду (сфера діяльності, продукція чи послуги, вакансії, політика і практика наймання персоналу, рівень зарплати на посаді, яка цікавить).

Важливо подбати про зовнішній вигляд:

  • одяг і взуття повинні бути чистими (одяг - ретельно випрасуваним), зручними і сполучатися за стилем і кольором (див. гл. 5.4.4; 5.5.3).
  • чоловікам рекомендується бути виголеним, надягти костюм і сорочку з краваткою;
  • жінкам рекомендується вибирати жакет, спідницю без розрізів і блузку; на блузці не повинно бути розстебнуто більше одного ґудзика.

На співбесіду необхідно приїхати заздалегідь, під час бесіди триматися вільно, невимушено і діловито, дивитися в очі співрозмовнику. Сидіти треба, ледь нахилившись уперед, уважно слухати співрозмовника, час від часу киваючи, даючи зрозуміти, що його слухають і розуміють. Не можна їсти, пити, курити і жувати гумку (краще втриматися, навіть якщо роботодавець запропонує це сам).

Співбесіда будується довільним способом, і претенденту варто бути готовим відповісти на самі несподівані питання роботодавця, наприклад:

  • чому ви звернулися саме до нашої фірми і претендуєте на цю посаду?
  • назвіть 5 ваших сильних і 5 слабких сторін;
  • яку роботу любите виконувати більш за все?
  • які ваші інтереси поза роботою?
  • які результати роботи доставляють вам найбільше задоволення?
  • назвіть вашу саму серйозну помилку в попередній діяльності;
  • що б ви хотіли змінити у своєму минулому?
  • які предмети вам подобалися більш за все і найменше в школі?
  • що вам подобалося більше всього і найменше на колишній роботі?
  • що ви почнете робити у випадку... (називається яка-небудь нестандартна ситуація)? 
  •  чому ви залишили колишню роботу?
  • які ваші цілі в житті і як ви їх плануєте досягти?
  • чим сподіваєтеся займатися через 5-10 років?
  • на яку платню розраховуєте?
  • чому на цю посаду варто взяти саме вас?

Варіантів відповідей на такі і подібні питання досить багато, тому при виборі оптимальної відповіді варто сконцентруватися на самій роботі і своїх здібностях справитися з нею щонайкраще. Очевидно, що до відповідей на питання варто попередньо підготуватися, зважити, як вплине на імідж претендента щира відповідь на те чи інше питання. Треба також визначити для себе, на які питання не слід давати відповіді і в якій формі це краще робити. Не слід критикувати своїх колишніх керівників, товаришів по службі і вчителів. Не потрібно розповідати про свої особисті, домашні чи фінансові проблеми, якщо прямо про них не запитують. Якщо запитують про сильні сторони, то треба говорити про те, що має безпосереднє відношення до роботи. Якщо заходить мова про минулі помилки і невдачі, то треба бути готовим продемонструвати, що набуто урок і що колишні недоліки усунуті.

Співбесіда - це двосторонній процес, кандидат на посаду має право на одержання достатньої інформації про умови роботи і посаду, на яку він претендує. Для того, щоб прийняти зважене рішення, претендентові варто одержати інформацію такого роду:

  • яка філософія організації стосовно молодих фахівців;
  • чи передбачена програма навчання, підвищення кваліфікації, підготовки чи перепідготовки, якої вона тривалості;
  • як виглядає робочий день на пропонованій посаді;
  • хто потенційний безпосередній начальник і чи можна з ним зустрітися;
  • чи буде хтось у підпорядкуванні і чи можна з ним (ними) зустрітися;
  • які є можливості для службового і професійного зростання;
  • чому це місце залишив колишній працівник;
  • які плани фірми на майбутнє;
  • чи допомагає організація в працевлаштуванні у випадку скорочення працівника.

Імовірніше всього, що на частину цих питань відповіді будуть дані в ході співбесіди, але в будь-якому випадку після її закінчення ні у роботодавця, ні у претендента не повинно залишитися неясностей щодо предмету розмови.

У контракті про прийом на роботу може бути обговорене все що завгодно, аж до того, на якій дистанції вам слід знаходитися від представника протилежної статі, коли з ним розмовляєте.

В.Коротич

При позитивному результаті співбесіди з новим працівником укладається угода (контракт, трудовий договір), що в обов’язковому порядку повинна містити такі розділи: термін дії, права та обов ’язки сторін, умови матеріального забезпечення, організація праці, умови розірвання контракту.

 

13.2. СТАНОВЛЕННЯ НА ПОСАДІ

Хороший початок - половина справи.

Платон

13.2.1. ВЧИТИСЯ НА ЧУЖИХ ПОМИЛКАХ

Усі вчаться на власних помилках; я волію вчитися на помилках інших.

О.Бісмарк

Спостереження і численні дослідження показують, що існує визначений перелік труднощів і проблем, з якими зустрічаються практично всі починаючі менеджери. Найбільш часто менеджери-дебютанти, молоді фахівці, починаючи роботу на новому місці, допускають наступні помилки:

  • виявляють підвищену обережність (багато уваги приділяють порадам керівництва і колег, з’ясуванню особливостей роботи, відкладають власні ідеї на потім);
  • негативно оцінюють усю діяльність свого попередника;
  • приймають рішення без залучення співробітників;
  • переносять рішення важливих і гострих питань на більш пізній час;
  • виконавши наполовину одну роботу, беруться за іншу;
  • прагнуть зробити і вирішити всі справи і задачі відразу;
  • прагнуть зробити все власними руками, не залучаючи підлеглих;
  • переконані, що знають усе краще за інших, і не ховають цього від оточуючих;
  • захоплюються командуванням і недооцінюють переконання;
  • віддають накази працівникам, минаючи їх безпосередніх начальників;
  • усіляко затискають критику з боку підлеглих;
  • не довіряють підлеглим;
  • привласнюють результати роботи всього підрозділу;
  • байдужі до успіхів підлеглих;
  • відмовляються від делегування повноважень;
  • у випадку невдачі намагаються звалити провину на колег чи підлеглих.

Коли в нас що-небудь негаразд, ми шукаємо причин поза нами і незабаром знаходимо.

А.Чехов

Нерідко доводиться спостерігати за діями молодого керівника, якому не вдається проявити впевненість у собі. Існують об’єктивні причини такого стану справ:

  • виховання, в результаті якого здатність постояти за себе виявилася низькою;
  • відсутність чітких критеріїв поведінки, прикладу для наслідування, людина сама не знає, чого вона хоче;
  • побоювання негативної реакції, роздратування і ворожості з боку колег і підлеглих;
  • прагнення зробити враження людини зваженої і розсудливої;
  • відсутність практичних навичок і власні обмеження як менеджера, внаслідок чого відсутня можливість виявити і перевірити свою впевненість;
  • недооцінка себе, внаслідок чого менеджер не почуває за собою права займати тверду позицію і вимагати коректного і чесного ставлення до себе;
  • невміння переконливо, чітко, ясно й аргументовано висловлювати свої вказівки, думки, ідеї і пропозиції. Впевнена у собі людина має наступні якості, що виявляються в діяльності, манері поведінки і мові:
  • цілеспрямованість, напористість, готовність ризикувати;
  • усвідомлення себе хазяїном власної долі, відповідальність за все, що відбувається з нею, самостійність у прийнятті рішень;
  • активне і неупереджене сприйняття дійсності, хороша орієнтація в навколишньому оточенні;
  • прийняття себе й інших такими, які вони є;
  • відкритість і доброзичливість у вираженні своїх почуттів і думок;
  • емоційна врівноваженість, делікатність у відносинах з людьми в сполученні з твердістю в принципових і виробничих питаннях;
  • гнучкість поведінки з урахуванням обставин, що змінилися, індивідуальний підхід до людей;
  • стимулювання інших людей шляхом підбадьорення, підтримки, щирого захоплення їхніми успіхами;
  • оперативна і результативна організація колективних обговорень проблем без образ і принижень інших людей;
  • стимулювання і підтримка сприятливого психологічного клімату в колективі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для розвитку впевненості в собі, власних силах і можливостях дотримуйтесь таких правил:

  • об'єктивно оцініть свої сильні і слабкі сторони і відповідно до цього визначайте свої цілі;
  • аналізуйте свої плани з позицій власних цінностей і життєвих цілей;
  • аналізуючи ситуацію, що склалася, докопуйтеся до справжніх причин;
  • прощайте собі власні помилки, частіше і більше думайте про свої успіхи і перемоги;
  • пам'ятайте, що почуття провини і сорому - вороги успіху;
  • причини своїх помилок і невдач шукайте в навколишньому середовищі, але не в недоліках власної особистості;
  • пам'ятайте, що кожну подію можна оцінити по-різному; це допоможе більш терпляче ставитися до оточуючого і легше переносити те, що здається принизливим;
  • ніколи не говоріть про себе погано;
  • Вашу роботу можуть оцінити по-різному: добре чи погано, але ніколи не дозволяйте критикувати себе як особистість;
  • іноді поразку можна сприйняти як удачу, оскільки вона вказала помилковий шлях і вберегла від більш серйозних помилок;
  • не миріться з людьми й обставинами, що змушують Вас відчувати власну неповноцінність: якщо Ви не в силах щось змінити, відмовтеся від нього і забудьте;
  • умійте розслаблюватися і займатися тим, що Вам по душі;
  • спілкуйтеся з людьми, не схожими на Вас, це розширить ваші можливості.

Якщо ви впевнені, що ваш вчинок зустріне загальне схвалення, комусь він обов’язково не сподобається.

А. Блох. Закон Мерфі

Н.Хілл цілком обґрунтовано стверджував, що менеджеру “важливо знати, чого не треба робити”, і склав перелік з десяти найбільш розповсюджених помилок керівників, які потерпіли поразки на управлінському поприщі.

Ось ці десять помилок.

Нездатність врахувати всі деталі. Компетентний менеджер повинен передбачити усе до дрібниць, вникати в усі деталі і не залишати без уваги зненацька виникле питання під приводом зайнятості. При цьому він повинен уміло користуватися послугами заступників, помічників і фахівців.

Неготовність до взаємозамінності. Менеджер повинен бути готовим, якщо виникне така необхідність, виконати роботу, що звичайно роблять його підлеглі.

Очікування винагороди просто за знання замість використання своїх знань для справи. В усіх організаціях і фірмах людям платять не за знання, а за вміння щось зробити чи переконати інших зробити це.

Страх перед конкуренцією з боку виконавців. Менеджер, який побоюється, що підлеглий займе його місце, може бути впевненим: рано чи пізно так і станеться. Талановитий керівник посвячує в усі тонкощі своєї посади працівника, якому він може свідомо і добровільно передати свої повноваження. Кваліфікований менеджер може сильно вплинути на ефективність роботи інших людей і сприяти тому, щоб їхня служба організації стала з його допомогою ціннішою і кориснішою.

Відсутність уяви робить керівника беззахисним перед непередбаченими обставинами, нездатним формувати чіткі плани.

Егоїзм. Мудрий керівник обов’язково подбає про те, щоб честі за зроблену роботу удостоїлися дійсно ті, хто заслужив її. Він знає і пам’ятає, що більшість людей краще працюють, коли роблять це не тільки заради грошей. Менеджер, що привласнює собі всю славу від зробленої роботи, повинен знати, що підлеглі можуть обуритися.

Важливо не тільки сказати потрібну річ у потрібний момент, але і вміти не сказати непотрібного, коли дуже хочеться.

Дж.Сала

Нестриманість менеджера підриває сили і витривалість людей, які не здатні протистояти їй. Вони, природно, не поважають керівника, який не вміє приборкати свої пристрасті і слабості.

Віроломство. Керівники, не вірні своїм зобов’язанням і співробітникам, не в змозі довго утримувати лідерство. З віроломною людиною перестають рахуватися, ставляться до неї з презирством. Невірність слову і ділу - найбільш розповсюджена причина невдач у будь-якій сфері людської діяльності.

Авторитарність в управлінні небезпечна тим, що керівник, який намагається придушити підлеглих авторитетом, може від авторитарності перейти до насильства. Кваліфікований менеджер повинен сам бути досить безстрашним, але не наганяти страху на підлеглих. Свої переваги він демонструє розумінням, співчуттям, чесністю і справедливістю і, звичайно ж, чудовим знанням справи.

Хизування званнями. Пихатий керівник звичайно не в змозі пред’явити що-небудь ще, крім звань; компетентний керівник, для того, щоб його поважали підлеглі, не має потреби в званнях.

Кожна з перерахованих найбільш розповсюджених помилок може призвести кар’єру будь-якого менеджера до сумного фіналу.

Досить великого поширення набули міфи про поведінку на роботі, що нібито допоможе закріпитися в організації, одержати збільшення до зарплати чи просунутися по службі. Ось як формулюються ці міфи:

“Понаднормова робота принесе підвищення по службі". Багато хто вважає, що підвищення дається як нагорода за старанну роботу. Насправді підвищуються люди з кваліфікацією, що потрібна для наступної сходинки в кар’єрі. Виснажуючи себе на займаній посаді, менеджер ризикує зробитися незамінним саме на ній, на ній його й залишать. Щоб просунутися, демонструйте кваліфікацію, необхідну для наступної сходинки в кар’єрі!

“Відсутність реакції з боку начальника означає, що все в порядку". Якщо працівнику не роблять зауважень, це ще не означає, що ним задоволені. Якщо начальник мовчить, треба запитати його самому, наскільки вдається справлятися з обов’ язками і чи немає в нього пропозицій щодо поліпшення роботи.

“Якщо на роботі не обов ’язково носити строгий одяг, то можна носити що завгодно ". Щодня вдягатися і поводитися на роботі варто так, щоб не бентежитися, якщо раптом біля робочого місця з’ явиться керівник найвищого рівня.

“Відвертість - завжди краща політика". Помилково приймати робочі взаємини за дружні. Щирість і емоційна чесність важливі в особистих відносинах, але в робочих умовах вони можуть виявитися недоречними, нерозумними, а іноді і шкідливими.

Звільнення - це завжди трагедія, і нема чого закривати на це очі.

Л.Якокка

“Звільнення підриває репутацію і руйнує кар’єру". Життя стало динамічнішим, багато людей кожні 3-5 років змінюють спеціальність чи місце роботи. У той же час звільнення завжди неприємне і навіть принизливе, хоча нерідко приводить до кращого: можна навчитися чомусь новому.

“На роботі завжди треба бути серйозним і зосередженим". Компетентність, діловитість і зібраність необхідні в роботі, однак багато керівників вважають, і не без підстави, що люди з почуттям гумору працюють краще, більш гнучкі і творчо підходять до справи.

§1. Начальник завжди правий!

§2. Якщо начальник не правий - див. §1.

Енциклопедія радянського менеджменту


“З начальством треба завжди погоджуватися". У будь-якій справі важливі різні підходи і точки зору. До працівника, який не висловлює своєї думки, ставляться як до людини, яка не вміє мислити, а значить, і не заслуговує на просування. Тут важливе уміння тактовно й аргументовано відстоювати свою точку зору, причому з дійсно важливих питань.

“Утримуйтеся від пліток, і з вами не трапиться неприємностей ”. В інформації - влада, тому багато чуток і пліток (інформація, що надходить неформальними каналами) корисні. Той, хто поділився своєю інформацією, може стати частиною неформальної інформаційної мережі організації, а також отримувати інформацію.

 

 

13.2.2. ПЕРШІ КРОКИ НА ПОСАДІ

Є моменти, коли все вдається, не жахайтеся - це пройде.

Дж.Ренар

З трьох зол: помилка, перестраховка, бездіяльність - найменшим є перше.

Якщо менеджеру-початківцю чи людині досвідченій, яка починає роботу на новому місці, вдається уникнути помилок, що перераховані вище, - вже добре. Однак цього недостатньо. Пропонується починати з наступних питань:

  • налагодити стосунки з безпосереднім начальником;
  • усвідомити відразу, чого саме очікує від вас вище керівництво і виходячи з яких критеріїв воно має намір оцінювати вашу роботу;
  • активно і швидко усвідомити загальні цілі і задачі підрозділу;
  • визначити головні задачі і виявити слабкі місця;
  • з’ясувати, як працював попередник;
  • розібратися, чим займається кожний з підлеглих і на що він здатний;
  • довідатися, хто неформальний лідер серед нових підлеглих;
  • за допомогою підлеглих визначити самі насущні проблеми і шляхи їх вирішення.

Найбільш ефективно вирішити ці питання новий керівник підрозділу може за допомогою ознайомлювальної наради (див. гл. 8.1.3 - планомірна передача керівництва підрозділом).

Свою діяльність у новій посаді чи на новому місці рекомендується починати не з кардинальних змін і вдосконалень, а з уважного вивчення колективу, робочої обстановки, стилю роботи керівників і колег і самому пристосуватися до існуючого стандарту.

Починати роботу необхідно з вивчення посадової інструкції.

Особливо слід зупинитися на таких важливих моментах:

  • з’ ясувати, чи є розмежування обов’ язків у підрозділі і письмове закріплення відповідальності кожного співробітника;
  • чи є в підрозділі “Положення”, яке є, по суті, його статутом і паспортом;
  • с ким взаємодіє підрозділ і які правила й умови цієї взаємодії;
  • визначити, які власні задачі, роботи, документи (інформація), невиконання яких перешкодить роботі інших підрозділів.

Ніколи не довіряйте тим підлеглим, які не знаходять у начальства ніяких вад.

У.Коллінз

Починати роботу з підлеглими варто з вироблення у себе стилю і рис твердого керівника, здатного послідовно досягати поставленої мети, навіть якщо це не викликає захвату в підлеглих. Щоб виробити такий стиль, необхідно:

  • кожному працівнику поставити ясні, чіткі, гранично конкретні задачі;
  • кожному затвердити робочий план, в якому вказати, що і коли він зобов’язаний зробити;
  • постійно контролювати реалізацію планів під час коротких щоденних чи щотижневих звітів підлеглих;
  • викладати інформацію коротко і ясно, гранично однозначно визначати свої цілі і дії;
  • у різних виробничих ситуаціях чітко викладати ті вигоди, що принесе реалізація пропонованого вами рішення;
  • при необхідності прямо говорити підлеглим про негативні наслідки для них недотримання ваших вказівок.

Варто пам’ятати, що неодмінна умова успіху в будь-якій справі - заохочення за хорошу роботу і стягнення за недоробки, недогляди і недбалість. Однак не потрібно захоплюватися стягненнями, особливо на початку роботи на посаді, пам’ятаючи, що “пряник” дієвіше й ефективніше “батога”.

Помилки, що не виправляються, - ось справжні помилки.

Конфуцій

Практика показує, що не завжди вдається реалізувати все задумане, діяти правильно і безпомилково. Ось що говорить з цього приводу Л.Якокка: “Помилки - це частина нашого життя, і уникнути їх неможливо. Можна лише сподіватися, що вони не обійдуться занадто дорого і що вдасться уникнути їх повторення”. З іншого боку, існує ряд загальних правил, дотримання яких часто допомагає уникнути помилок, розчарувань і невдач:

  • будьте гранично чесним стосовно себе і соратників;
  • відгородіть себе від божевільних і агресивних;
  • забезпечте собі підтримку людей, які думають так само, як і ви;
  • будь-які зміни в діяльності чи структурі організації ретельно зважуйте і не починайте, поки не будете мати ясного і чіткого уявлення про те, що, для чого і як хочете змінити;
  • пам’ятайте, що в організації існують дві структури: одна на папері, інша - реальна, що складається з системи взаємин персоналу;
  • стежте за вірогідністю інформації про вашу діяльність;
  • не дозволяйте тим, хто протистоїть змінам, займати лідируючі позиції;
  • пам’ятайте, що якщо проведені вами зміни породжують все більше незручностей і дискомфорту в організації, то вони приречені на невдачу;
  • уникайте надмірного устремління в майбутнє: зневага минулим і сьогоденням може викликати опір працівників майбутнім змінам, оскільки живуть і працюють вони сьогодні і тут;
  • пам’ятайте, що зміни найбільш успішні тоді, коли ті, кого вони безпосередньо торкаються, з самого початку втягнуті в процес планування.

Дотримуючись пропонованого порядку дій, варто пам’ятати і про загальні правила і принципи продуктивної роботи менеджера будь-якого рівня і будь-якої сфери діяльності:

  • планувати кожен робочий день, відокремлюючи першорядні задачі від текучки;
  • привчити підлеглих звертатися в строго визначений час, щоб у вас був час для спокійної роботи;
  • постійно боротися з бажанням перенести рішення неприємних проблем на потім;
  • складну проблему не відкладати, а намагатися вирішити вроздріб;
  • не намагатися вирішити кілька проблем відразу, пам’ятаючи, що це шкідливо і для справи, і для здоров’я;
  • утримуватися від бажання все зробити самому, навіть якщо підлеглі зроблять цю роботу гірше і повільніше;
  • не соромитися запитати поради у фахівця, в тому числі й у свого підлеглого;
  • перетворити посадові інструкції в інструмент, використовуваний для чіткого розмежування обов’язків при рішенні конкретної задачі;
  • приймаючись за рішення складної задачі, скласти список труднощів, з якими доведеться зіштовхнутися при цьому;
  • навчитися стримувати емоції і зберігати самовладання, пам’ятаючи, що конфлікти віднімають багато часу і сил.

 

13.2.3. УМОВИ УСПІШНОГО СТАНОВЛЕННЯ

Немає нічого страшнішого за діяльне неуцтво.

І.Ґете

Ніщо так не змушує людей противитися новим ідеям чи змінам, як впевненість у тому, що вони нав 'язані їм силою.

Зайняти більш високу чи престижну посаду іноді буває легше, ніж потім утримати її! Після призначення на нову посаду не можна розслаблюватися. В першу чергу варто зосередитися над удосконалюванням наступних найважливіших якостей менеджера:

  • здатність передбачати розвиток подій в організації і навколишньому середовищі;
  • здатність організовувати підлеглих;
  • здатність погоджувати дії і контролювати роботу підлеглих;
  • сміливість, почуття відповідальності і обов’язку;
  • почуття справедливості і здатність стримувати негативні емоції;
  • обов’язковість і точність;
  • самовладання і здатність працювати в стресовій обстановці;
  • професійні знання, уміння і навички;
  • почуття гумору.

Насамперед, потрібно постійно й уважно стежити за всім, що відбувається навколо. Так удасться швидше увійти в курс справи, довідатися про колег і підлеглих. Керівнику, що відповідає за дії підлеглих, особливо важливо максимально скоротити період “вростання в обстановку”.

Менеджеру-початківцю пропонується запам’ ятати і постійно дотримуватися таких перевірених практикою норм і правил:

  • пам’ятати, що однієї старанності для кар’єри недостатньо;
  • для кар’єри краще працювати на непомітній, хоча і важкій посаді лінійного керівника, а не штабного виконавця;
  • у найкоротший термін опанувати своїми функціональними обов’язками, а також керівництвом у суміжних областях діяльності;
  • намагатися завоювати авторитет на громадській діяльності;
  • знайти мобільного лідера серед вищих керівників фірми і намагатися бути йому потрібним;
  • не прагнути відразу одержати високий статус і зарплату, важливіше мати сприятливі умови для розкриття своїх здібностей і можливості
  • озширити вплив на підлеглих;
  • не займати високих посад без тверезої оцінки своїх сильних і слабких сторін;
  • спланувати свою ділову кар’єру, вирішивши, яка посада приваблює більш за все;
  • кщо робота не подобається чи немає впевненості у власних силах, краще відмовитися від призначення;
  • заради кар’єри не слід поступатися своєю індивідуальністю, але і не шкодувати сил, щоб піднятися по службових сходах;
  • прагнути вийти за рамки інструкцій і розширити свій вплив на підлеглих;
  • постійно оцінювати етичність своїх вчинків, не забувати про совість; залишити керівну роботу, якщо немає бажання залежати від інших чи допомагати іншим.

Знання - це тільки потенційна сила. Ви повинні організувати ваші знання таким чином, щоб вийшов чіткий план дій, спрямований до конкретної мети.

Н.Хілл

Після того, як період знайомства і вростання в нову обстановку благополучно закінчився, можна приступати до наступного етапу освоєння посади. Доцільно з’ясувати, які додаткові обов ’язки можна виконувати. Це дозволить набути нових знань, умінь і навичок, дасть можливість вносити цінні пропозиції і буде добрим заділом на майбутнє.

Треба завжди бути дружелюбним, не намагатися видавати досягнення інших за власні. Ніколи не можна робити кар ’єру за рахунок інших. Треба розуміти і пам’ятати, що в успіхах будь-якого менеджера завжди присутня частка його колег і підлеглих. Важливо не тільки розуміти і пам’ятати це, ще важливіше говорити про це вголос оточуючим. Говорити про це щиро, ділитися своїми успіхами з колегами і підлеглими. У такий спосіб удасться завоювати собі вірних соратників і союзників, на яких можна буде завжди покластися. Крім того, визнання заслуг підлеглих завжди є стимулом до їхньої продуктивної роботи.

Найважче - не захищати свою думку, а знати її.

А.Моруа

Дуже важливе уміння пробивати свої проекти на самих ранніх етапах діяльності, залучаючи до їх обговорення підлеглих і начальників. З цією метою рекомендується:

  • для своєї підтримки використовувати авторитет, з’ясувавши попередньо, хто з авторитетних людей має вплив на керівника;
  • перебороти власну незручність і упередженість проти особистого спілкування з керівником;
  • втягнути керівництво в обговорення своїх проектів на першій стадії їх розробки;
  • на наявні слабкі місця проекту вказати самому - це підвищить переконливість і прийнятність ідеї;
  • заручатися підтримкою фахівців, що можуть вплинути на ухвалення рішення керівником.

Позитивне ставлення до нововведень прямо пропорційне ступеню участі партнерів чи колег у розробці обговорюваного проекту.

Усяке нововведення завжди приводить до появи як прихильників, так і супротивників. Варто вивчити і тверезо оцінити позиції супротивників: хто проти і чому, пам’ятаючи, що нововведення викликають особливий опір, якщо ведуть:

  • до знецінювання результатів власної роботи;
  • до підриву загального положення в колективі;
  • до матеріальних втрат колективу (а особливо - окремих осіб);
  • до появи конкурентів.

Не давайте зрозуміти своєму начальству, що ви розумніші.

А. Блох. Закон Мерфі

Доцільно скласти довгостроковий план дій, пам’ятаючи, що на початку важливо домогтися не тільки позитивних зрушень у роботі, але і завоювати авторитет у керівництва, колег і підлеглих, а тому братися тільки за ті проекти, що:

  • спрямовані на рішення важливих для організації чи підрозділу задач;
  • можуть бути реалізовані досить швидко (протягом 4-6 тижнів);
  • дадуть очевидні і вимірні результати (щоб легко було оцінити успіх);
  • автономні: не вимагають перебудови роботи суміжних підрозділів і реалізуються в рамках власних повноважень і ресурсів;
  • переконливі: результат підтверджує уміння знаходити й ефективно використовувати нові методи роботи.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Спілкуючись з підлеглими, пам’ятай:

  • що переконуючи, не треба поспішати застосовувати владу, доки не вичерпані всі інші засоби;
  • без потреби не слід критикувати, критика - це засіб, а не мета;не можна повторювати ні публічно, ні наодинці критичних зауважень на адресу працівника, який виправив стан справ;
  • що критика не повинна руйнувати довіру між робітниками, але заради довіри не можна приховувати промахи та невдачі;
  • чим вищий ранг керівника, тим більше уваги він має приділяти створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі;
  • найбільш об'єктивним треба бути в оцінці пропозицій, які надходять від неприємних тобі осіб;
  • важливо бути особливо уважним і об'єктивним до некорисних пропозицій: відхилити їх грубо зараз - значить позбавити себе можливості отримати корисні поради в майбутньому;
  • хороший керівник робить зауваження під час виявлення недоліків у роботі підлеглих, поганий - накопичує їх для публічного “розносу”;
  • якщо хочеш, щоб підлеглі володіли корисними для роботи якостями, вироби їх у себе;
  • що бути керівником треба лише на роботі, поза трудовим процесом ти - рівний до будь-якого працівника в колективі;
  • що сумнівні джерела інформації: плітки, чутки, пересуди - шкідливі перш за все для тебе;
  • що треба бути справедливим у службовій характеристиці працівника, навіть якщо ваші відносини далеко не найкращі; можливо, його ставлення до тебе - наслідок твого стилю роботи;
  • не обов'язково перевіряти позитивні оцінки людини, але не маєш права використовувати без перевірки будь-які негативні характеристики підлеглих;
  • треба бути уважним до співробітників, які хвалять тебе, шукати мотиви, які спонукають їх до таких дій.

13.3. КАР’ЄРНЕ ЗРОСТАННЯ

Набагато більше людей, які здалися, ніж переможених.

Г.Форд

У житті немає таких вершин, що не може досягти людина, яка володіє бажанням і терпінням.

І. Стариков

13.3.1. ЧИ МОЖЕТЕ ВИ ДОСЯГТИ УСПІХУ?

Поганий той солдат, що не мріє стати генералом.

О.Суворов

Вір у себе, і успіх прийде до тебе.

Х.Маккей

Чимало людей, а серед менеджерів таких більшість, вважають, що заслуговують і зможуть домогтися більшого. Вони цілком обґрунтовано претендують на більш високу, престижну чи з більшою заробітною платою посаду. Але чи всі усвідомлюють те, що більш висока посада вимагає повної віддачі, відмовлення від деяких звичок і напруження усіх духовних і фізичних сил? Причому протягом тривалого часу.

Нерідко виникає питання: а що таке успіх? Найпростіша і коротка відповідь, на наш погляд: успіх - це досягнута мета. Тому на шляху до успіху необхідно, насамперед:

  • постійно тримати в голові свою мету;
  • постійно бути пильним;
  • пам’ятати, що невдачі - це природна і невіддільна частина будь-якої роботи.

Немає значення, скільки в тебе грошей, їх завжди не вистачає.

Л.Якокка

Успіх - дуже широке поняття. Завжди варто пам’ятати про те, що гроші - ще далеко не все. Не менш важливим є задоволення від виконуваної роботи, ступінь якого визначається досягнутим успіхом, визнанням, характером і умовами виконуваної роботи, відповідальністю і професійним зростанням.

Успіх у діяльності менеджера, та й кожної людини взагалі, багато в чому обумовлений такими властивостями і якостями особистості, як обережність і виваженість при прийнятті рішень, ставлення до ризику і невдач.

Обережність і виваженість прийнятих рішень є невід’ємною якістю менеджера. Не слід приймати на віру все, що говорять інші, якими б правдоподібними їхні слова не здавалися. Гранично обережним, уважним і критичним треба бути до привабливих пропозицій у випадках, коли займана позиція міцна і надійна. Спокуса перейти на посаду з великим окладом завжди велика, але бувають випадки, коли претенденти залишаються ні з чим. Корисно також пам’ятати, що шлях нагору іноді закінчується стрімким падінням вниз, а таке не кожна людина зможе пережити. Перевірте за допомогою тесту, наскільки зважені рішення, які Ви приймаєте.

Ставлення до ризику. Відомо, що люди по-різному ставляться до ризику. Той, хто не любить ризикувати, повинен усвідомлювати, що зміна посади чи місця роботи завжди, так чи інакше, пов’язана з визначеним ризиком. Сміливість і рішучість завжди властиві менеджеру-професіоналу, однак не слід втрачати почуття реальності, а ставити перед собою тільки реальні цілі. Проте є чимало людей, що саме зміною посад стимулюють своє службове зростання. Переходячи кожні два-три роки з однієї організації в іншу, людина одержує від цього визначені переваги, наприклад:

  • переходить на більш високу посаду;одержує більш високий оклад;
  • підвищує власний статус, зміцнює життєві позиції;
  • наділяється більшою відповідальністю і владою;
  • здобуває більшого визнання, впливу і популярності;
  • одержує новий офіс чи кабінет, службовий автомобіль і інші привілеї.

Менеджеру варто пам’ятати, що життя людини - це завжди вибір, а сучасний менеджер у силу специфіки своєї професії з проблемою вибору зіштовхується постійно. Тому наведемо декілька простих і мудрих правил ризику.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Як зменшити ступінь ризику при прийнятті рішень:

  • зберіть стільки інформації з проблеми, яка цікавить, скільки можливо;
  • приймаючи рішення, прогнозуйте, прораховуйте ситуацію (якнайбільше варіантів і якнайдалі вперед, на перспективу);
  • з декількох варіантів вибирайте краще рішення, але і реально здійсненне;
  • уникайте стереотипів, не бійтеся думати і діяти нестандартно, ризиковано;
  • радьтеся з фахівцями і людьми, яким довіряєте, але остаточне рішення приймайте самостійно і вчасно;
  • пам'ятайте, що “ранок мудріший за вечір”, і якщо дозволяє ситуація, відкладайте ухвалення відповідального рішення хоча б до завтрашнього ранку;
  • пам'ятайте, що більшість перспективних і відповідальних рішень у бізнесі приводять до бажаного результату тільки тоді, коли працюєш на межі своїх сил і здібностей;
  • завжди пам'ятайте, що життя постійно ставить нас перед вибором і від прийнятого рішення залежить, просунемося ми вперед, до мети, чи будемо відкинуті назад і, можливо, дуже далеко.

Якщо хочете мати успіх, ви повинні виглядати так, начебто ви його маєте.

Т.Мур

Ставлення до можливих невдач. Невдачі в професійній діяльності викликають у багатьох людей невпевненість у собі, у власних силах, у здатності перебороти виниклі труднощі чи перешкоди. Впевненість людини в собі виробляється умінням перетворювати невдачі в перемоги. Таке уміння можна розвинути в собі, застосовуючи наступні правила:

  • коли проблема здається дуже складною і нерозв’язною, розбити її на декілька більш простих задач, керуючись правилом: починати з відомого і рухатися до малознайомого;
  • думати і діяти таким чином, начебто мета уже досягнута;
  • якщо на шляху зустрілася нездоланна перешкода, зупинитися і подумати; не варто витрачати ні часу, ні засобів, ні сил до тих пір, поки не будуть оцінені всі можливі варіанти дій;
  • якщо перешкода виявилася нездоланною - визнати поразку, відступити і шукати інші шляхи;
  • аналізувати власні помилки гранично чесно, строго, самокритично і навіть безжалісно: себе можна обдурити, а ось іншого - не завжди.

Невдача - це лише затримка на шляху до мети.

Особливості службового зростання. Нерідко доводиться бачити, як молодий керівник швидко просувається по службових сходинках на початку своєї кар’єри, а потім зростання його припиняється. Численні спостереження і дослідження показали, що менеджерів нижчої ланки заохочують і просувають, насамперед, за їхню здатність приймати самостійні рішення, за незалежність і точність висновків і суджень, завзятість, наполегливість і навіть агресивність у прагненні до досягнень. Природно, молодий керівник утверджується в думці, що саме ці якості і стиль керівництва заохочуються вищим керівництвом. Однак для керівників середньої і вищої ланки найбільш важливими і цінними якостями і навичками є інші:

  • готовність і уміння вислухати і врахувати думку підлеглих;
  • уміння аналізувати і визначати перспективні цілі;
  • уміння створити спаяний, працездатний колектив і дати йому стимули до напруженої результативної роботи;
  • уміння делегувати повноваження.

Про ці відмінності варто пам’ятати, реалізуючи свою кар ’єрограму і просуваючись на більш високі щаблі кар’єрних сходинок.

 

13.3.2. ЯК СТАТИ УСПІШНИМ МЕНЕДЖЕРОМ

Важко переконати іншого, якщо не впевнений сам.

А.Файоль

Той, хто хоче, робить більше, ніж той, хто може.

М.Мурой

Напрямки формування і розвитку молодих менеджерів. Вчені Ч.Маргерісон і Е.Какабадзе опитали 700 керівників компаній з метою з’ясувати, як стають успішними менеджерами, яким чином формувати і розвивати молодих керівників. Результати дослідження були викладені в доповіді Американської асоціації методів управління.

Дослідження показало, що становлення менеджера вищого рівня відбувається за 6-7 років, до 35-37 років, і обумовлено воно, в першу чергу, інтенсивним нагромадженням досвіду.

В результаті опитування вдалося виявити ключові фактори, що визначають розвиток кар ’єри менеджера. Ранжируються ці фактори в наступному порядку:

  • особисте бажання зайняти високу посаду;
  • уміння працювати з людьми;
  • готовність ризикувати і брати на себе за це відповідальність;
  • набуття досвіду керівної роботи до 35-річного віку;
  • здатність у великій кількості генерувати ідеї;
  • уміння при необхідності легко змінювати стиль управління;
  • підтримка з боку родини;
  • спеціальна управлінська підготовка.

Все можна зробити краще, ніж робилося до цих пір.

Г.Форд

Необхідні для успіху види діяльності й особисті знання менеджери ранжирували за ступенем важливості в такий спосіб:

  • уміння приймати рішення;
  • самодисципліна;
  • аналітичні здібності;
  • гнучка поведінка;
  • уміння розподіляти свій час;
  • знання своєї справи.

Управлінській майстерності вчить робота з людьми: усунення конфліктів, вивчення можливостей підлеглих, прийом і звільнення персоналу.

Ніколи не думайте ні хвилини про людей, яких ви не любите.

Д.Ейзенхауер

Найбільших труднощів більшість опитаних менеджерів зазнають (у порядку убування їх складності) в:

  • керівництві підлеглими;
  • плануванні роботи;
  • звільненні працівників;
  • регулюванні і плануванні власного часу;
  • делегуванні повноважень;
  • керуванні фінансовою діяльністю;
  • прийнятті управлінських рішень;
  • улагоджуванні виробничих конфліктів;
  • прийомі нових працівників;
  • рішенні перспективних виробничих проблем;
  • конфліктах “будинок - робота”;
  • організації власної роботи (самодисципліні).

Репутація складається з того, що ви вважаєте необов’язковим.

В успішних менеджерах опитані керівники цінують такі якості:

  • наявність чітких цілей і прагнення до них;
  • різнобічність здібностей;
  • здатність до лідерства;
  • уміння ладити з людьми;
  • чесність і послідовність у словах і вчинках;
  • справедливість, привабливість, уміння співчувати.

Яким підлеглим віддають перевагу успішні менеджери? Вони хотіли б керувати виконавцями, які:

  • здатні самостійно вирішувати проблеми колективного характеру;
  • прагнуть до роботи, що вимагає контактів з різними людьми й обміну думками;
  • допитливі, творчо ставляться до роботи;
  • концентруються на конкретній технічній роботі.

Кращий спосіб зробити кар’єру - добре виконувати свої повсякденні обов’язки.

Приступаючи до формулювання конкретних особистих цілей кар’єри, доцільно знайти відповіді на наступні концептуальні питання:

  • яка мета моєї кар’єри?
  • до якого року повинна здійснитися моя кар’єра?
  • які фактори сприяють здійсненню кар’єри?
  • які фактори перешкоджають здійсненню кар’єри?
  • які найбільш критичні пункти в здійсненні моєї кар’єри?
  • що я можу зробити для нейтралізації можливих наслідків?
  • що необхідно для досягнення цілей (час, гроші, здоров’я)?
  • чи готовий я використовувати ці ресурси для досягнення мети?

Для досягнення успіху треба ставити цілі трохи вищі, ніж ті, що у даний час можуть бути досягнутими.

М.Планк

Коли будуть знайдені відповіді на всі перелічені питання, можна будувати особисту кар’єрограму. Кар’є-рограма - інструмент управління кар ’єрою, який являє собою графічний опис того, що повинно відбуватися чи відбувається з менеджером на окремих етапах кар’єри. Вона повинна будуватися на об’єктивній оцінці своїх достоїнств і недоліків, а також чітких і однозначних відповідях на питання:

  • які зусилля менеджер готовий витратити на досягнення успіху?
  • чи прагне він працювати самостійно чи під чиїмось керівництвом?
  • чи готовий менеджер до ризику заради успіху?
  • що його більше приваблює - підприємницька чи службова кар’єра?

Звичайно кар ’єрограма складається з двох частин:

  • перелік посад, вибудуваний у послідовний ланцюжок по висхідній лінії, які менеджер може займати протягом усього життєвого кар’єрного шляху, з вказівкою термінів заняття кожної посади;
  • характеристика видів навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовки з вказівкою видів навчальних закладів, факультетів, курсів, що необхідно пройти менеджеру на кар’єрному шляху, включаючи захист дисертацій і одержання вчених ступенів і звань, із вказівкою періодів (у роках) навчання.

Необхідна умова: терміни перебування на визначених посадах повинні погоджуватися з термінами постійного навчання.

Основні рекомендації по ефективній організації праці менеджера вироблені більше 80 років тому батьком класичної школи управління, французьким підприємцем та інженером А.Файолем. А.Файоль РЕКОМЕНДУЄ всім менеджерам дотримуватися наступних правил:

  • виробляти в собі здатність міркувати;
  • прагнути мислити логічно;
  • бути спостережливим;
  • пам’ятати і зберігати почуття обов’язку;
  • учитися керувати людьми;
  • переймати знання і досвід практиків;
  • чемно і доброзичливо ставитися до робітників;
  • всебічно вивчати поведінку, характер, кмітливість, працю й особисте життя робітників;
  • при виконанні службових обов’язків ретельно зважувати свої слова, не робити незаслужених зауважень і докорів підлеглим і колегам;
  • не боятися визнати власні помилки, обґрунтовувати й аналізувати їх;
  • оцінювати людей, події, факти і предмети, дотримуючись міри і стриманості,
  • уникати крайностей в оцінках і судженнях;
  • прагнути завоювати симпатію начальника благородною старанністю;
  • критикувати тільки в інтересах справи; всяка інша критика - прояв легкодумства і недоброзичливості;
  • довіряти собі;
  • активно, твердо і з ентузіазмом захищати свої погляди і переконання: важко переконати іншого, якщо не впевнений сам;
  • постійно займатися самоосвітою;
  • розвивати і поглиблювати пізнання з питань, які цікавлять;
  • виявляти ініціативу: страх перед відповідальністю - це ознака слабості;
  • завжди бути в курсі подій, проблем, загальних ідей;
  • постава, мова, поведінка, витримка - все повинно говорити, що в керівнику живе ясне розуміння відповідальності;
  • не обтяжувати увагу співробітників і свою власну дрібницями;
  • усувати нездатних;
  • подавати особистий приклад;
  • аналізувати діяльність підприємства по схемах, графіках і таблицях.

Як бачимо, жодна рекомендація не застаріла і не втратила своєї актуальності і сьогодні. Сучасні дослідники теорії і практики менеджменту конкретизували, поглибили і розвинули принципові положення класичного менеджменту, відкриті і сформульовані їхніми великими попередниками і вчителями.

 

13.3.3. КОЛИ ЕКВАТОР УЖЕ ПОЗАДУ..

“Первый тайм мы уже отыграли... ”

Відповідно до закону Паркінсона менеджер послідовно проходить такі фази службового шляху:

  • пора готовності - Г - вік, у якому менеджер починає свою професійну діяльність після закінчення навчання (для прикладу візьмемо Г = 22 роки);
  • пора розсудливості - Р = Г + 3 роки (25 років);
  • пора висування - Всв = Р + 7 років (32 роки);
  • пора відповідальності - Впд = Всв + 5 років (37 років);
  • пора авторитету - А = Впд + 3 роки (40 років);
  • пора досягнень - Д = А + 7 років (47 років);
  • пора нагород - Н = Д + 9 років (56 років);
  • пора важливості - Вжл = Н + 5 (61 рік);
  • пора мудрості - М = Вжл + 3 роки (64 роки);
  • пора тупика - Т = М + 7 років (71 рік).

Як відзначалося вище, становлення менеджера як професіонала високого класу відбувається до 40 років. Звичайно до цього рубежу людина приходить з уже устояними поглядами і звичками. Менеджер виробив свій власний стиль роботи, знайшов, освоїв і успішно застосовує ефективні методи керівництва персоналом.

У віці 40-45 років менеджер перетинає своєрідний екватор: у нього за плечима вже приблизно 20 років роботи за спеціальністю і попереду ще приблизно стільки ж років виробничого стажу. За Паркінсоном, такий вік менеджера припадає на проміжок між порою авторитету і часом досягнень. На цьому рубежі нерідко настає момент, коли падає мотивація, з ’являється безліч проблем, причини яких складно позначити і сформулювати. Менеджер раптом усвідомлює, що людина смертна, він чітко бачить обмеженість власних можливостей і постійно відчуває їх звуження. Ці почуття загострюють і зміни, що відбуваються в родині: дорослішання і відхід з родини дітей, менш емоційні подружні відносини. Усі ці фактори накладають свій відбиток на професійну діяльність: знижується мотивація до праці і росте кількість проблем дома і на роботі.

Зменшити чи згладити негативний вплив цих об’єктивних факторів можна, якщо чітко й однозначно усвідомити для себе:

  • де знаходиться межа між мрією і реальністю;
  • які власні сильні сторони і переваги;
  • які свої реальні місце і роль в організації;
  • наскільки широка службова спеціалізація;
  • наскільки приваблює виконання обов’ язків менеджера;
  • яким повинно бути оптимальне співвідношення між роботою, родиною, саморозвитком і дозвіллям;
  • наскільки сильне прагнення до самовдосконалення і саморозвитку.

Варто додати, що протягом 20 років відбуваються істотні зміни у виробництві, технологіях, бізнесі, з’являються нові ідеї і розробки в сфері теорії і практики менеджменту. Зрозуміло, що керівники з таким солідним професійним досвідом не схильні до того, щоб легко змінювати свої погляди і принципи. З цієї причини нерідко виникають ситуації, коли зрілий, досвідчений керівник змушений змінювати не тільки місце роботи, але і сферу діяльності. Часто це відбувається поза його бажанням, в силу об’єктивних обставин.

Не вдалося уникнути подібної долі і менеджеру зі світовим ім’ям Л.Якокка, коли він змушений був піти з компанії Форда. Якокка так описує цю ситуацію: “Я все життя працював у сфері автомобілебудування і мав намір займатися цим надалі. Я був упевнений, що на даному етапі життя недоцільно змінювати напрямок кар’єри. Мені було 54 роки. Це занадто рано, щоб іти на пенсію, але занадто пізно, щоб починати зовсім нову справу”. ...І Якокка прийняв пропозицію керівництва компанії “Крайслер”.

У таку кризову ситуацію потрапляють практично всі офіцери силових структур, які в 40-45 років досягають граничного віку перебування на службі і звільняються в запас чи відставку.

Не всім менеджерам вдається спокійно і тверезо оцінити ситуацію, пов’язану зі зміною не тільки роботи, але і способу життя, знайти своє місце в нових умовах діяльності, втриматися від шарахань у різні сторони і навіть паніки.

У житті менеджера все гранично ясно. Якщо ти перемагаєш - ти кращий, а якщо ні - тебе виставлять за двері. Це нормально.

К.Раньері

Міркування, висновки і рекомендації менеджерам, що перейшли сорокалітній рубіж, сформульовані М.Кордом у вигляді нижченаведених тверджень і порад:

  • палити світло по ночах розумно, коли вам 20 чи 30 років, але не слід проводити безсонні ночі, вивчаючи щось нове, після 40;
  • до 40 років постарайтеся зрозуміти, що додає вам впевненості у собі і розкутості (стиль одягу чи якісь нюанси, що роблять вас несхожим на інших);
  • ніхто не виглядає настільки невпевненим у собі, як людина, що прагне змінити свій вигляд у середині кар’єри;
  • остаточно влаштуйте своє особисте життя: людина, яка щаслива в особистому житті, краще робить службову кар’єру; той, кому вдається впорядкувати своє особисте життя до 40 років, звичайно буває в кращій формі і легше досягає успіху;
  • вивчіть свої недоліки й усвідомте, що у вас погано виходить, чого ви не виносите і чого не хочете робити;
  • не змушуйте себе робити якусь роботу тільки тому, що за неї добре платять чи від вас цього чекають інші;
  • ще до 40-літнього рубежу знайдіть роботу, що приносить вам радість;
  • визначте свої сильні сторони; ніхто точніше за вас самого не визначить, що у вас найкраще виходить, яка робота приносить задоволення, що ви робите краще, ніж хто-небудь інший;
  • відкладайте гроші, щоб мати можливість у будь-який момент сказати: “Я звільняюся”. Сильніше за все гнітить повна залежність, свідомість того, що ти не можеш дозволити собі піти з роботи;
  • до 40 років у вас повинні бути друзі чи просто люди, що покладаються на вас і до яких ви також зможете звернутися в разі потреби;
  • навчіться перекладати частину відповідальності і роботи на інших виконавців; хто не бажає чи не вміє цього робити, завжди буде в підлеглому становищі. Вміння перекладати частину відповідальності на інших - це вже половина успіху;
  • умійте мовчати, коли це необхідно: легковажна балаканина погубила більше кар’єр, ніж що-небудь інше; вміння зберігати таємницю особливо високо цінується на вищому рівні управління;
  • будьте надійною і вірною людиною; якщо до 40 років за вами не закріпилася репутація абсолютно надійної людини, цей недолік буде переслідувати вас до кінця службової кар’єри;
  • назавжди збережіть почуття гумору, пам’ятаючи, що ніщо не триває вічно, у тому числі й успіх.