5. ОРГАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ
5.1. Організаційно-економічні основи формування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
5.1.1. Організація створення кооперативу.
5.1.2. Підготовка установчих документів та проведення установчих зборів.
5.2. Організація функціонування кооперативу.
5.2.1. Формування та діяльність адміністрації кооперативу.
5.2.2. Вибір виду діяльностів кооперативу.
5.2.3. Організація господарської діяльності та формування базового капіталу.
5.3. Особливості управління в кооперативах.
5.1. Організаційно-економічні основи формування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - це підприємство, створене для здійснення обслуговування переважно своїх членів на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва. Залежно від видів діяльності Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” поділяє обслуговуючі кооперативи на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та багатопрофільні. Детальніший перелік послуг, що їх можуть надавати обслуговуючі кооперативи:
- зберігання і реалізація сільськогосподарської продукції;
- переробка сільськогосподарської продукції і лісової сировини;
- матеріально-технічне постачання;
- ремонт сільгосптехніки та технічне обслуговування її;
- транспортне обслуговування;
- газифікація, телефонізація, електронізація і комп’ютеризація сільського господарства;
- виконання окремих видів сільськогосподарських робіт (оранка, збирання врожаю, боротьба з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур, штучне осіменіння тварин, ветеринарне обслуговування);
- виконання будівельних робіт і виготовлення проектної документації;
- консультаційне обслуговування (бухгалтерське, фінансове, аудиторське, агрономічне, зоотехнічне, економічне тощо);
Особливості обслуговуючого кооперативу:
- належить сільськогосподарським товаровиробникам - своїм членам-клієнтам і керує ними на демократичних засадах;
- надає своїм членам ті послуги, які необхідні для їх власних колективних, фермерських чи особистих підсобних господарств і є продовженням цих господарств;
- не ставить за мету отримання прибутку для
себе, а має на меті збільшення прибутку господарств своїх
членів.
Специфічною характерною рисою сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є те, що його члени поєднують в одній особі співвласника кооперативного підприємства і його клієнта. Це має важливе стимулююче значення, сприяє орієнтації інтересів учасників кооперативного підприємства перш за все на пошук економічної вигоди в групових діях.
5.1.1. Організація створення кооперативу
Організація створення кооперативу - це здійснення комплексу послідовних, взаємозв’язаних дій групи сільськогосподарських товаровиробників, які усвідомили суть кооперативної ідеї і визначили сферу її реалізації, необхідну їм для посилення своєї влади на ринку, підвищення ефективності виробництва за рахунок одержання прибутку не лише від виробництва сировини, а й від подальших сфер агробізнесової діяльності - зберігання, переробка, оптова та роздрібна торгівля товарами, виробленими з власної сировини тощо (див. нижче).
Послідовність організаційних заходів щодо створення обслуговуючих кооперативів
- Формування ініціативної групи. Проведення зборів членів ініціативної групи для обговорення економічних проблем, які можна вирішити за допомогою організації обслуговуючого кооперативу.
- Організація зборів потенційних членів-засновників майбутнього кооперативу. Прийняття рішення про розгортання організаційної роботи щодо створення кооперативу. Створення оргкомітету.
- Вивчення оргкомітетом особливостей виробничої діяльності, яка кооперується. Підготовка техніко-економічного обґрунтування доцільності й ефективності кооперування та оцінка пропозицій щодо джерел первинного капіталу кооперативу.
- Проведення зборів потенційних членів-засновників з обговорення обґрунтування, підготовленого оргкомітетом. Прийняття рішення про доцільність створення кооперативу з даного виду діяльності та про доручення оргкомітету розробити із залученням фахівців базового бізнес-плану створення кооперативу, проекти установчих документів та Порядку внутрішніх господарських відносин.
- Розробка із залученням фахівців базового бізнес-плану створення і становлення кооперативу в перші роки. Виявлення проблем і перешкод на шляху до реалізації цієї цілі і способів їх усунення: ознайомлення з бізнес-планом нових потенційних членів-засновників.
- Розробка оргкомітетом із залученням юристів і передача для ознайомлення членам-засновникам проектів Статуту кооперативу, Установчого договору та Порядку внутрішньої господарської діяльності.
- Проведення зборів з обговорення та схвалення проекту базового бізнес-плану, проектів Статуту кооперативу, Установчого договору та Порядку внутрішньої господарської діяльності, внесення змін і доповнень.
- Проведення кампанії із залучення до кооперативу потенційних членів та асоційованих членів.
- Проведення установчих зборів. Підписання Установчої угоди. Затвердження Статуту кооперативу. Обрання керівних і контролюючих органів. Затвердження базового бізнес-плану. Доопрацювання у разі потреби Статуту кооперативу. Підготовка реєстраційних документів. Реєстрація кооперативу в держадміністрації та інших органах.
- Призначення виконавчого директора та головного бухгалтера. Підбір і наймання персоналу.
- Відкриття тимчасового банківського рахунку, збір грошових членських та пайових внесків, залучення кредитних коштів.
- Придбання та передача в рахунок пайових внесків засобів виробництва, необхідних кооперативу для його діяльності.
- ПОЧАТОК ДІЯЛЬНОСТІ
Базовий бізнес-план є початком втілення в життя ідеї створення кооперативу. Він складається до реєстрації кооперативу і може уточнюватися, коли його вже засновано.
Базовий бізнес-план складають на термін, упродовж якого кооператив виходить на проектний рівень освоєння виробничих потужностей (технологічного обладнання з переробки продукції або завантаження техніки, насіннєочисних машин чи наповнення складських приміщень тощо). Якщо створення кооперативу пов’язують із залученням кредиту, то враховують також термін виконання кредитних зобов’язань.
Основні складові частини базового бізнес-плану та їх короткий зміст
1. Логічне обґрунтування створення кооперативу, мета і предмет діяльності:
- виявлення на підставі аналізу ефективності виробництва основних видів товарної продукції в зоні діяльності майбутнього кооперативу, економічних проблем, вирішення яких зумовлює необхідність групових дій сільськогосподарських товаровиробників;
- обґрунтування основної на даний час економічної потреби в послугах кооперативу;
- характеристика потенційних членів-клієнтів кооперативу, у створенні якого є потреба (розміри виробництва щодо якого плануються групові дії, місцезнаходження його відносно створюваного кооперативу);
- виявлення предмета діяльності кооперативу;
- кінцева мета, яку ставлять перед кооперативом його члени-клієнти;
- завдання, які потрібно здійснити для
досягнення мети.
2. Юридична характеристика кооперативу:
- вид кооперативу;
- члени-засновники кооперативу, їх зобов’язання та вкладення в нього первинного капіталу;
- асоційовані члени, що залучаються до формування матеріальної бази створюваного кооперативу, їх вкладення;
- принципи участі членів та асоційованих
членів у розподілі економічного результату діяльності
кооперативу.
3. Маркетинговий план кооперативу:
- характеристика продовольчих ринків, ринків засобів виробництва або послуг, на які планують вийти сільськогосподарські товаровиробники шляхом створення кооперативу;
- визначення конкурентів кооперативу та переваги кооперативу перед ними;
- кооперативні маркетингові канали, споживачі, методи просування товару (послуг);
- політика цін на ринку;
- ринкові прогнози (ризики, які можуть
змінити поточний стан ринку у ближчій перспективі, запобіжні заходи та шляхи
їх подолання).
4. Виробничий план кооперативу:
- характеристика виробничих об’єктів, необхідних для створення кооперативу;
- визначення обладнання, техніки та інших активних засобів виробництва;
- опис технологій, які планується запровадити;
- характеристика найвигідніших постачальників, цін придбання засобів виробництва;
- проектні обсяги кооперативної діяльності (збуту, постачання, переробки тощо);
- забезпечення трудовими
ресурсами.
5. Фінансовий план кооперативу:
- кошторис витрат на створення кооперативу;
- характеристика джерел фінансування і видів вкладень;
- суми позики, графік одержання і погашення кредиту;
- заставне забезпечення;
- оренда, умови, термін;
- план освоєння капіталовкладень;
- рух грошових коштів.
6. Очікуваний економічний результат створення кооперативу:
- грошові надходження у базовий період;
- розподіл кінцевого економічного результату (кооперативні виплати та виплати на вкладений капітал);
- збільшення виручки сільськогосподарського товаровиробника з 1 га посіву, від однієї голови худоби тощо завдяки участі в кооперативній діяльності;
- економія витрат сільськогосподарським
товаровиробником на технологічних операціях завдяки діяльності
кооперативу.
Базовий бізнес-план виконує роль техніко-технологічного обґрунтування створення кооперативу і його професійна розробка та послідовне втілення в життя є запорукою успішної реалізації кооперативної ідеї.
5.1.2. Підготовка установчих документів та проведення установчих зборів
Етап заснування кооперативу передбачає підготовку Статуту та Установчого договору, підготовку і проведення установчих зборів та реєстрацію кооперативу. Розробка Статуту потребує ґрунтовних знань принципів кооперації, чинного законодавства і глибокого розуміння того, як збираються здійснювати кооперативну діяльність члени кооперативу. Тому у його розробці мають брати участь як професійні консультанти, так і самі засновники кооперативу.
У Статуті кооперативу визначаються:
- його правовий статус, назва та місцезнаходження; мета і предмет діяльності;
- статус членів та асоційованих членів кооперативу;
- порядок утворення майна та розподіл економічного результату кооперативу;
- умови реорганізації та припинення
діяльності.
Правовий статус, мета і предмет діяльності. У правовому полі України створюються різні види кооперативів (виробничі, споживчі та ін.). У цьому зв’язку важливо у відповідних статтях якнайповніше вказати, що:
- даний кооператив є сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом;
- він утворений і діє на основі Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію" в частині, що стосується сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;
- даний кооператив згідно зі ст. 2.3
зазначеного Закону є неприбутковою організацією.
Принцип неприбутковості має бути закладений також у визначенні мети і предмета діяльності.
Мета діяльності обслуговуючого кооперативу може бути:
- надання відповідних послуг сільськогосподарським товаровиробникам, які є членами і клієнтами кооперативу, для збільшення їх доходів (для збутових, переробних, переробно-збутових, заготівельно-збутових кооперативів);
- зменшення витрат сільськогосподарських
товаровиробників, які є членами і клієнтами кооперативу, на виробництво через
надання їм відповідних послуг.
Членство в кооперативі. Статус члена кооперативу передбачає, що його може отримати лише сільськогосподарський товаровиробник, який бере на себе зобов’язання користуватися послугами свого кооперативу і виконувати вимоги Статуту.
Членство в кооперативі відкрите для будь-якого товаровиробника незалежно від його організаційно-правового статусу та форми господарювання. Однак, ніхто не має права бути членом кількох кооперативів, якщо вони займаються однаковими видами діяльності щодо однакової продукції чи однакових послуг.
Статут визначає права членів кооперативу.
Вступні і пайові внески. Статутний пайовий фонд.Сільськогосподарський товаровиробник реалізує своє право стати членом кооперативу шляхом сплати вступного внеску встановленого статутом розміру. Вступні внески зараховуються до неподільного фонду кооперативу, який не розподіляється між членами і в разі виходу з кооперативу нікому не повертається, крім випадку, коли кандидатура члена не була затверджена зборами. Статут встановлює також розміри одного пайового внеску та визначає критерії розрахунку кількості пайових внесків, які має сплатити член при вступі до кооперативу.
Статут надає членові право робити додаткові пайові внески в межах, визначених Правилами внутрішньої господарської діяльності.
Для асоційованих членів кооперативу встановлюється довільні число пайових внесків за умови, що внаслідок цього частка всіх асоційованих членів у пайовому фонді кооперативу не перевищить його половину.
Управління кооперативом. Виключно важливі функції членів кооперативу пов’язані з участю в управлінні своєю організацією. Це одночасно і право, і обов’язок члена кооперативу, завдяки чому реалізується принцип членського контролю. Управлінські функції члени кооперативу здійснюють, у першу чергу, через участь у загальних зборах, які є вищим органом управління. Статутні зобов’язання членів кооперативу - регулярно брати участь у загальних зборах, що є свідченням їх розуміння своєї ролі в управлінні кооперативом.
Реорганізація. Ліквідація. Особливістю реорганізації сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є те, що він може бути реорганізований лише в такий самий обслуговуючий кооператив іншого виду діяльності або в об’єднання обслуговуючих кооперативів. Реорганізація здійснюється за загальноприйнятими правилами перетворення, виділення, розподілу, злиття, приєднання.
Ліквідація кооперативу проводиться згідно з встановленим для всіх підприємств порядком. Однак особливістю є те, що після повернення паїв членам і асоційованим членам кооперативу майно самого кооперативу не розподіляється, а передається іншому обслуговуючому кооперативу або іншій юридичній особі неприбуткового характеру - створеній членами кооперативу, що реорганізується.
Державна реєстрація. Робота щодо організації кооперативу завершується державною реєстрацією. Вона проводиться у виконавчих комітетах міської або районної державної адміністрації. Особа, яка реєструє кооператив, документально підтверджує свої повноваження витягом з протоколу установчих зборів Для реєстрації кооперативу особа, уповноважена зборами, подає відповідним органам такі документи:
- Рішення установчих зборів про створення кооперативу, Статут, Установчий договір, завірені нотаріально. Якщо членом кооперативу є колективне господарство, потрібно також подати витяг з протоколу загальних зборів (зборів уповноважених) його засновників, у якому зазначається їхня згода на вступ до кооперативу.
- Реєстраційну картку встановленого зразка, яка одночасно є і заявою для державної реєстрації.
- Документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.
- Документи, які засвідчують, що члени кооперативу зробили внески в пайовий та інші фонди, розмір яких обумовлений у Статуті.
- За наявності всіх документів, передбачених положенням про державну реєстрацію, орган державної реєстрації має впродовж п’яти робочих днів зареєструвати кооператив і видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. У реєстрації може бути відмовлено лише в тому разі, якщо не було подано повний пакет документів відповідно до вимог положення про державну реєстрацію.
Орган державної реєстрації в п’ятиденний термін після реєстрації кооперативу повідомляє і передає в статистичне управління та податкову інспекцію копію реєстраційних карток з позначкою про реєстрацію кооперативу і надає інформацію про його реєстрацію до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування.
За наявності реєстраційної картки, свідоцтва про реєстрацію і копій установчих документів кооператив має стати на облік у податковій інспекції. Важливо простежити за тим, щоб кооператив був одразу внесений у реєстр неприбуткових організацій згідно зі ст. 2 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” і ст. 7.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Свідоцтво про реєстрацію і копія документа, що засвідчує реєстрацію в податковій інспекції, дають можливість відкрити постійний розрахунковий рахунок у будь-якому банку України. За наявності свідоцтва про реєстрацію, прийняття на облік у податковій інспекції, у відділі статистики, Пенсійному фонді, Фонді соціального страхування, відкриття розрахункового рахунку в банку, отримання ідентифікаційного коду, виготовлення печатки і штампа кооператив має право починати господарську діяльність.
5.2. Організація функціонування кооперативу
5.2.1. Формування та діяльність адміністрації кооперативу
Організаційна робота із забезпечення функціонування зареєстрованого кооперативу полягає у формуванні адміністрації кооперативу та найманого персоналу; розподілі функцій між правлінням та адміністрацією; розробці організаційної структури кооперативу; організації внутрішньої господарської діяльності; поповненні капіталу в кооперативах.
Підбір виконавчого директора і укладення з ним трудового договору (контракту) - одне з головних і першочергових завдань правління кооперативу з моменту його обрання, оскільки успіх діяльності кооперативу залежить від нього більше, ніж від будь-кого іншого. Він несе відповідальність за практичну реалізацію всіх рішень органів управління, розробляє короткотермінові плани згідно з політикою та завданнями, що визнаються правлінням; складає річний кошторис поточних витрат, періодично звітує про поточні справи перед правлінням, проводить фінансову та інші види звітності відповідно до встановленого порядку; забезпечує щоденну діяльність кооперативу; формує в межах встановленого штатного розкладу адміністрацію і робочий персонал кооперативу та організовує і координує їх роботу.
Формування матеріально-технічної бази згідно з розробленим бізнес-планом - одне з найперших завдань виконавчого директора і спеціалістів-технологів, до якого вони приступають ще на етапі, коли уповноважені зборами особи реєструють кооператив.
Коли кооператив стає юридичною особою, всі домовленості щодо намірів трансформуються в угоди й адміністрація приступає до їх здійснення. Адміністрація збутового та переробно-збутового кооперативів розгортає діяльність з вивчення сільськогосподарських ринків і пошуку найвигідніших каналів збуту продукції; постачальницьких - дослідження ринків засобів виробництва і знаходження найдешевших способів придбання для своїх членів техніки, добрив, насіння тощо.
Господарська діяльність є кооперативною. Її мета - організація самозабезпечення членів кооперативу необхідними товарами та послугами, принцип собівартості є логічний. Кінцевою метою кооперативної діяльності є не прибуток, а надання дешевих та якісних послуг членам кооперативу. При цьому члени кооперативу є одночасно його власниками і клієнтами. Кооператив діє для найкращого задоволення потреб своїх членів - зменшення їхніх витрат та збільшення доходів. Тому, навпаки, було б нелогічним прагнення кооперативу отримати прибуток від обслуговування своїх членів, які є його власниками.
Отже, неприбуткова природа кооперативів визначається прагненням надавати своїм членам товари чи послуги за їх собівартістю.
У кооперативах фактично немає отримання та розподілу прибутку в класичному розумінні.
Пропорційне фінансування членами діяльності кооперативу. Для здійснення господарської діяльності кооперативу необхідні матеріальні та фінансові ресурси. Вони формуються за рахунок внесків членів кооперативу, плати за користування послугами та резервів, що створюються і поповнюються за рахунок відрахувань частини фінансового результату діяльності кооперативу.
Сплата внесків дає членам право та можливість користування послугами кооперативу. Види, розмір, порядок внесення, використання та повернення внесків самостійно визначається і затверджуються членами кооперативу.
Капітал кооперативу складається з пайової та неподільної (колективної) частин.
Для досягнення мети своєї діяльності кооператив залучає, набуває і використовує відповідні фінансові, матеріальні, нематеріальні та інші ресурси (майно). Суб’єктами права власності у кооперативі є кооператив і члени кооперативу.
Майнова відповідальність членів кооперативу за його зобов’язаннями. Кооператив відповідає за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном. У разі його недостатності члени кооперативу за його зобов’язаннями можуть відповідати своїм зобов’язанням паєм; сумою, кратною обов’язковому паю ( якщо це передбачено статутом ).Отже, кооператив є специфічною неприбутковою організацією економічної самодопомоги, яка істотно відрізняється від організацій звичайного підприємницького (прибуткового) спрямування.
5.2.2. Вибір виду діяльності кооперативу
Головним чинником організації та успішної діяльності кооперативу є економічна потреба, з визначення якої починається обґрунтування необхідності та доцільності групових дій сільськогосподарських товаровиробників на кооперативних засадах.
Характер вибраної проблеми визначає вибір виду кооперативу та предмета його діяльності.
Переробні кооперативи - це такі, що займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м’ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, коноплі, лісо- і пиломатеріалів тощо). Вони можуть бути і переробно-збутовими, тобто такими, що переробляють сировину господарств-членів і від їх імені реалізують готові продовольчі товари чи напівфабрикати, що дає змогу збільшити надходження від виробничої діяльності сільськогосподарських товаровиробників.
Збутові кооперативи створюються для вигідної реалізації виробленої членами продукції. Такі кооперативи мають на меті збільшення доходності господарств-членів за рахунок отримання найвищої ціни за одиницю реалізованої через кооператив продукції. Це досягається за рахунок того, що кооператив мак змогу сформувати велику партію товару, яка поставляється йому членами кооперативу, без послуг посередників; продати сформовану велику партію за вигіднішою ціною безпосередньо споживачу на національному або зовнішньому ринках; зберігати продукцію членів, використовуючи власні потужності для того, щоб реалізувати її від імені своїх членів, коли ціна буде вищою.
Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.
Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання своїм членам засобів виробництва, матеріально- технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам. Мета - скоротити витрати господарств-членів та забезпечити їх необхідними матеріалами вищої якості за меншою ціною. Це можливо завдяки тому, що кооператив на основі замовлень, зроблених членами, закуповує безпосередньо від виробників або дистриб’юторів необхідні обсяги матеріалів за оптовою ціною та надає їх своїм членам за собівартістю. У результаті ціна за одиницю продукції, закупленої через кооператив, нижча для його членів, ніж у разі індивідуальної закупівлі через посередницькі фірми або дрібних дилерів, які закладають у запропоновану ціну свій інтерес.
Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні роботи, ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають сільськогосподарським товаровиробникам побутові, науково- консультаційні послуги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та ін.
Сервісні кооперативи мають на меті зменшення витрат членів кооперативу шляхом надання їм необхідних послуг кращої якості та за нижчими цінами, ніж ті, що пропонуються комерційними фірмами. Це стає можливим тому, що сервісний кооператив створюється членами для самозабезпечення необхідними послугами, і ці послуги надаються за їх фактичною собівартістю (це неможливо в разі користування послугами комерційних фірм, які до собівартості додають ще певну і часто досить значну норму прибутку, що підвищує кінцеву ціну послуги).
Багатофункціональні кооперативи можуть поєднувати кілька видів діяльності. Вони надають своїм членам широкий спектр послуг з постачання, збуту, спільного використанню техніки, переробки продукції, різних видів сервісу.
5.2.3. Організація господарської діяльності та формування базового капіталу
Внутрішня господарська діяльність забезпечується відповідними розділами Правил внутрішньої господарської діяльності і передбачає:
- збір заяв про наміри та оформлення заявок на послуги;
- встановлення вимог щодо виробництва продукції в господарствах;
- запровадження порядку та умов постачання продукції кооперативу;
- запровадження порядку та умов використання кооперативної техніки та інших засобів виробництва;
- розрахунки обсягів операцій з нечленами
(третіми особами) кооперативу.
У кооперативах, що виконують функцію постачання своїм членам матеріально-технічних засобів виробництва, розробляється каталог засобів із зазначенням індикативних цін, встановлюється порядок подання спочатку заяв про наміри (із зазначенням терміну), а потім - заявок на послуги (із зазначенням термінів поставок).
У збутовому (переробно-збутовому) кооперативі заяви про наміри щодо користування послугами кооперативу на початку року містять дані про посівні площі, сорти культур, урожай яких збуватиметься через кооператив та очікувані обсяги товарної продукції. Заявка на збут продукції містить, крім обсягів, терміни поставок продукції у кооператив для її подальшої реалізації у сировинному або переробленому вигляді.
У кооперативах, що надають послуги зі зберігання і переробки продукції на давальницьких засадах, заяви на послуги формуються на кожну партію продукції із зазначенням термінів поставок, розміру партій, терміну тимчасового чи довготермінового зберігання та порядку одержання власником своєї продукції назад у переробленому, затареному, розфасованому, очищеному, відкаліброваному чи іншому вигляді.
Необхідними умовами організації успішного функціонування кооперативу є складання кошторису поточних витрат та кошторису капіталовкладень, ведення фінансової звітності та періодичної звітності про виконання завдань, що стоять перед кооперативом, яка надається правлінню. Періодичність звітів має бути достатньою для забезпечення задовільного контролю з боку правління за підприємницькою діяльністю, своєчасного вживання необхідних заходів та інформування членів про стан справ у кооперативі.
Успішній організації діяльності кооперативу сприяє обґрунтоване і безперервне планування. Складання планів, їх затвердження та контроль за виконанням є статутною нормою кооперативу. Система планування в кооперативі має включати розробку оперативних (короткотермінових) і стратегічних (довготермінових) планів.
Основна частина капіталу спрямовується на формування матеріально-технічної бази кооперативних формувань (основні фонди). Для переробно-збутового кооперативу - це виробниче приміщення, технологічне обладнання для переробки сировини, склади для зберігання та оптового збуту продукції, спеціалізований вантажний автотранспорт і автомашини загального призначення.
Усі кооперативи повинні мати офісні приміщення (площі), легковий автотранспорт, земельні ділянки для розміщення своєї матеріально-технічної бази.
Наступний важливий напрям використання коштів - поточні витрати (обіговий капітал).
У збутових кооперативах оборотний капітал використовують також для авансових виплат товаровиробникам за доставлену ними продукцію.
У постачальницьких кооперативах частиною оборотного капіталу є кошти, на які кооператив купує засоби виробництва для своїх членів. Наявність таких коштів дає змогу кооперативу з самого початку здійснювати закупівлю засобів виробництва великими партіями за оптовими цінами, що значно здешевлює витрати його членів на їх придбання.
Одне з найважливіших завдань стратегічного планування пов’язане із забезпеченням поповнення первісного капіталу кооперативу або необхідністю поповнення пайового фонду у зв’язку зі змінами в майновому комплексі, розширенням діяльності кооперативу та іншими чинниками. Стратегічний план поповнення капіталу кооперативу визначає джерела та форми цього поповнення.
Як уже зазначалося, первісний капітал кооперативу формується за рахунок вступних та пайових внесків, що здійснюються відповідно до фінансової частини базового бізнес-плану та Статуту кооперативу.
Джерела і методи поповнення капіталу кооперативу
Поповнення капіталу шляхом відрахувань з кожної одиниці товару або послуг ґрунтується на домовленості між членами кооперативу щодо утримання кооперативом фіксованої частини вартості одиниці поставленої або реалізованої продукції. Наприклад, з господарства, що є членом молокопереробно-збутового кооперативу, може утримуватися, крім платежів, які покривають витрати на надання послуг, ще додатково по 1 грн. з кожного центнера доставленого на переробку молока. Якщо господарство впродовж року поставить на переробку 300 т молока, то його внесок у поповнення капіталу кооперативу становитиме 3 тис. грн. У постачальницькому кооперативі утримання здійснюється відрахуванням певного відсотка з кожної гривні, що йде на закупівлю засобів виробництва для членів кооперативу.
Капітал, залучений різними методами від членів-клієнтів, йде на поповнення подільного пайового і неподільного резервного та інших фондів.
5.3. Особливості управління в кооперативах
Управління в сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі (див. схему) має характерні особливості, зумовлені тими обставинами, що його члени працюють не в кооперативі, а у власному окремому господарстві; від кооперативу вони отримують послуги, потрібні для ведення своєї діяльності. Власники обслуговуючого кооперативу є його клієнтами. Вони мають власну землю, майно і вносять лише частину своєї власності в кооператив у вигляді паїв. Тому управління кооперативом будується так, що стає безпосередньо відповідальним перед його власниками.
Здебільшого структура управління має незначну кількість рівнів управління. Статут кооперативу визначає компетентність кожного рівня, але чіткі обмеження встановлюються Правилами внутрішньої господарської діяльності, а також контрактом з виконавчим директором після його обрання. У контракті зазначаються обов’язки директора та сфера його повноважень щодо ухвалення рішень.
Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” визначається, що управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Органами управління обслуговуючого кооперативу є загальні збори та правління.
Ревізійна комісія створюється в кооперативі для контролю за фінансово-господарською діяльністю за наявності не менш десяти членів, якщо їх менше, функції комісії виконує ревізор.
Ревізійна комісія (ревізор) обирається загальними зборами з числа кооперативу відповідно до порядку голосування, встановленого Статутом кооперативу.
Спостережна рада створюється для контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу за умови, якщо кількість членів кооперативу становить не менше 50 осіб. Рада обирається на загальних зборах з членів кооперативу в складі трьох-п’яти осіб, які є членами кооперативу. Рада подає свої зауваження правлінню і звітує перед загальними зборами.
Контрольні питання
Ообливості кооперативу як форми господарської
діяльності.
Основні види кооперативів та їх особливості.
Формування
пайового фонду кооперативу.
Особливості управління в кооперативі.
Як
встановлюється остаточна ціна на продукцію членів кооперативу?
Особливості
розподілу економічного результату діяльності кооперативу.
