M&M (Marketing and Management)

 

5.1. Особисті й суспільні інтереси в підприємницькій діяльності

У будь-якому суспільстві всі процеси і сфери діяльності взаємопов’язані. Відомо, що економіка визначає основні умови і рівень життя. Підприємницька діяльність практично створила економіку розвинених країн. Саме бізнес, вміло і ефективно організовуючи працю людей, ресурси, забезпечує нинішній рівень життя цих країн.

За що найбільше критикують підприємців? Відповідь на це запитання може мати практичний інтерес вже і для наших ділових людей. Критика зводиться в основному до того, що для ділових людей суспільні інтереси і, зокрема, піднесення добробуту людей, знаходяться на другому плані.

Останнім часом у високорозвинених країнах широко практикується придбання значної частини акцій робітниками і службовцями компанії, що сприяє поширенню асоційованої (колективної) форми власності з тим, щоб особисті й суспільні інтереси підприємницької діяльності збігалися. На підприємствах, що повністю або частково є власністю робітників і службовців, соціальні конфлікти виникають рідше.

Як резюме наведемо вислів А. Хамера, що може стати добрим орієнтиром для наших підприємців при виборі життєвого кредо: «В дитинстві я придумав особисте кредо, яке здебільшого повторював на ніч. Хоч я виріс не в релігійній сім’ї, воно нагадує молитву, звернення до таємного духу життя, здатного втілювати і наповнювати енергією. Я просив дати мені сили, щоб я міг допомагати достойним людям.

Я ніколи не молив про владу, славу або багатство, хоч мав все це в достатку. Сподіваюсь, я ніколи не проявив жадоби. Якби моїм головним прагненням було збагачення, то я міг би стати одним з най- багатших людей світу. Проте я не належу до їх числа. Все своє життя я роздавав частину свого багатства, більш ніж міг підрахувати. На щастя я завжди мав здатність робити гроші, і в мене залишалось достатньо для других. Кредо мого дитинства все життя керувало моїми діями».

5.2. Вибір і планування, кар’єри в бізнесі

Нашим діловим людям, як початківцям, так і досвідченим, буде корисним ознайомитися з методами і особливостями планування, вибору кар’єри в галузі бізнесу США.

У США досить серйозно ставляться до питань підготовки кадрів для бізнесу. В компаніях розробляються довготермінові програми підготовки спеціалістів. У середніх і малих фірмах розробляються орієнтовні плани залучення на роботу різних категорій працівників.

Якщо говорити про майбутніх кандидатів у бізнесмени або про спеціалістів з питань, пов’язаних з бізнесом, то вони задумуються про свою кар’єру ще в школі. Дуже змістовно молоді люди, або точніше підлітки, вивчають власні особисті якості й здібності, щоб визначити свою придатність до кар’єри менеджерів або інших фахівців у сфері бізнесу. Визначення цих якостей важливе не лише для того, щоб знати, стане молода людина, припустімо, менеджером великої компанії чи ні. Такі характеристики потрібні й для тих, хто збирається займатися бізнесом або працювати за наймом в середніх і малих фірмах.

Для багатьох американців правильне визначення своєї кар’єри має важливе значення. Головна мета в цьому процесі — одержати якомога більше інформації для самого підлітка і для його рідних, наскільки відповідають його індивідуальні якості тій спеціальності, яку він хотів би мати. За словами одного американського спеціаліста, є три основні переваги правильного вибору кар’єри: велике особисте задоволення, значна матеріальна винагорода і великий суспільний внесок. Мабуть, усе це в багатьох випадках відповідає й іншим критеріям.

Американці люблять системний підхід у всьому, в тому числі й у виборі кар’єри. В цьому процесі виділяють п’ять основних фаз: визначення своїх якостей і здібностей, визначення тенденцій і ситуацій в різних галузях відносно попиту на робочу силу; зіставлення обраної спеціальності з особистими якостями і здібностями; освіта і професійна підготовка, одержання бажаної посади.

Визначення своїх якостей і здібностей. Основна увага приділяється визначенню своїх сильних і слабких професійних здібностей, інтересів, розумового розвитку, нахилу до виконання ручної або інтелектуальної роботи, з’ясування характеру.

Ця фаза досить складна і пов’язана з одержанням чесних, об’єктивних відповідей на поставлене запитання, наприклад:

• я надаю перевагу (чому більше) працювати з речами і предметами, ідеями чи людьми?
• чи хочу я бачити фізичний результат своєї праці?
• чи можу я справитися з роботою, для виконання якої необхідна фізична сила?
• чи можу я ким-небудь керувати?
  

Слід зазначити, що особливе значення для вибору кар’єри в бізнесі має чесний аналіз здібностей до керівної роботи. Крім самооцінок, за допомогою тестів потрібно отримати якомога більше думок людей, які знають кандидата.

Зівставлення обраної спеціальності з особистими якостями і здібностями. У розвинених країнах розповсюджено велику кількість тестів, які досить точно можуть допомогти розібратися в цьому питанні. Проте і без тестів є деякі загальні критерії. Так, цілком закономірно, що якщо людина любить мати справу з числами, то швидше стане кваліфікованим бухгалтером або інженером, ніж письменником чи драматургом.

Майбутні спеціалісти не можуть розраховувати на успіх у бізнесі, якщо вони не мають насамперед таких якостей: чесність, розум, інтелект, цілісність натури, самоконтроль, самовідданість, старанність, оперативність і здоров’я.

Кілька слів про проблему воркоголізму - надмірне захоплення роботою (за аналогією алкоголізму). Це явище досить поширене в США. Коли підприємці надмірно зайняті роботою, це призводить до небажаних наслідків як для самих підприємців, з точки зору їх власного здоров’я, так і для бізнесу, з точки зору їхніх реальних здібностей кваліфіковано виконувати роботу. Ця проблема вивчається вченими: у багатьох фірмах прагнуть зробити все, щоб привести воркоголіків (трудоголіків) у нормальний стан. Для цього за рахунок фірм організовують спортивні заняття, виробничу гімнастику тощо. їх можуть звільнити від роботи для відпочинку. В США не люблять людей, які беруть на себе зобов’язання, що не виконуються.

Освіта і професійна підготовка. Американська система навчання відрізняється від нашої. Після школи можна зразу ж вступити до університету або коледжу (середнє між технікумом і вищим навчальним закладом). У США є кілька категорій таких навчальних закладів. До найвищих належать такі престижні університети, як Гарвардський, Колумбійський, Йельський, Стендфордський, Каліфорнійський тощо.

Наступна категорія вищих навчальних закладів — це університети, утворені різними громадськими організаціями, на зразок католицького університету Сан-Франциско. Потім ідуть університети, що фінансуються з бюджетів штатів і міст, наприклад, університет Сан-Хосе. Є також категорія приватних платних університетів на зразок «Голден гейт Юнівер-сіті» в Сан-Франциско, в які набирають слухачів незалежно від тестування й успішності. У цих навчальних закладах навчаються переважно нащадки багатих людей, яким потрібен лише диплом.

Система коледжів досить складна і розгалужена. Більшість спеціальностей у сфері бізнесу набувають у коледжах. Випускники коледжів здебільшого займають середнє становище і пости в управлінській ієрархії корпорацій. Після закінчення коледжу багато американців починають свою справу.

5.3. Якості, потрібні підприємцю

Для того щоб займатися підприємництвом, потрібно мати певні якості, без яких шанси на успіх підприємства досить обмежені. Уявіть собі відомі вам випадки успішної діяльності колгоспу, радгоспу, заводу, бригади чи фірми. Напевно, переважно всі ці успіхи були пов’язані з особистістю окремих людей, підприємницькі якості яких дали змогу досягти успіхів в умовах абсурдної адміністративно-командної системи управління.

Які якості повинен мати підприємець? На це запитання відповіли так: жителі України — комерційна кмітливість, хитрість, вміння викручуватися, комбінувати; жителі США — сильний характер, чесність, почуття відповідальності, обов’язковості.

На думку К. Рендола, підприємцю, як і провідному бізнесмену фірми, потрібно мати сильний характер, чесність, сміливість у прийнятті рішень, відповідальність, які не можна замінити нічим. К. Рендол зазначав, що мати характер, отже, відчувати і розуміти моральні проблеми, мати сміливість правильно діяти за будь-яких обставин, що складаються в житті. Людина, наділена сильним характером, але нечесна в душі, може коли-небудь накликати на компанію катастрофу. Підприємець, що не має таких рис, як чесність, порядність і обов’язковість, нічого не вартий.

Американські дослідження засвідчують, що найважливішими якостями для людини, яка готується стати підприємцем, є оцінка здатності йти на ризик.

5.4. Оцінка здатності йти на ризик

Бізнес нагадує азартну гру, тому будь-який підприємець під час прийняття різних управлінських рішень (вибір сфери бізнесу, конкретного проекту, розподіл матеріальних, сировинних, фінансових та інших ресурсів, визначення місця розташування підприємства, цільового ринку, купівлі цінних паперів тощо) ризикує. За американськими стандартами, всі люди поділяються на дві категорії: ризико- вих і більш обережних, які приймають рішення з мінімальними шансами на ризик.

Ризик — це невизначеність в одержанні доходу взагалі або в одержанні того розміру доходу від інвестицій, на який розраховує підприємець.

Ось чому при обчисленні очікуваного доходу підприємницької структури й оцінюванні її активів враховується (страхується) ризик.

Ще в 50-ті роки в США Маркевич, Шарп та інші вчені вивчали ризик у бізнесі, особливо при обігу цінних паперів (ЦП).

Теорія раціонального портфеля Маркевича (розвив Шарп) наголошує, що на фінансовому ринку обертається єдиний вид ЦП, який без ризику приносить інвестору дохід, рівень якого відомий. Такими ЦП є державні облігації, дохід яких фіксований і гарантується доходами державного бюджету.

Щодо обігу ЦП, то ризик є систематичний і несистематичний. Систематичний ризик становить частину загального ризику, що залежить від загального стану економіки (рівня інфляції, стабільності грошової одиниці, зовнішньої торгівлі тощо), а несистематичний — це ризик для певного інвестора в ЦП.

Велике значення в підприємництві має облік ризику при організації нового бізнесу. В умовах повної самостійності та економічної незалежності підприємець бере на себе весь ризик, будь-яка помилка у визначенні виду прибутку і обсягів його виробництва, ціни на нього або неправильне управлінське рішення можуть закінчитися крахом. У підприємництві можуть бути різні види ризику, про які обов’язково слід дізнатися, перш ніж відкривати якусь справу. Знаючи про ризик, підприємці на відміну від наших комерсантів досить зважено і відповідально приймають рішення.

Кожний підприємець має знати, до якої категорії людей він належить: до людей з підвищеним рівнем бажання йти на ризиковані проекти або ж займатися бізнесом з невеликим рівнем ризику.

5.5. Чи можна навчитися підприємництву і бізнесу?

Спостерігаючи за розвитком підприємництва в Україні, можна побачити деяку зовнішню схожість наших ділових людей з їхніми колегами з економічно розвинених країн — енергійність, наполегливість, ініціатива, сміливість. Проте зовнішня схожість після більш глибокого ознайомлення виявляється досить поверховою. Головне, що відрізняє наших ділових людей від американців та інших зарубіжних бізнесменів, — це передовсім повна відсутність елементарних знань у галузі бізнесу.

Ситуація нагадує становище, коли люди, не знаючи елементарних арифметичних і геометричних правил, намагаються розв’язати складне математичне рівняння. Крім того, нашим бізнесменам очевидно не вистачає навичок, практики і вміння ведення бізнесу, без чого володіння навіть широкими знаннями в різних сферах бізнесу не має великого сенсу.

Може і правильно, що підприємцем треба народитися, маючи на увазі наявність певних природних задатків. Проте велика історія зарубіжного підприємництва, і насамперед американського, засвідчує, що навіть найталановитіші бізнесмени терпіли невдачі через те, що нехтували правилами постійного навчання і вдосконалення. Наприклад, нехтування Форда-старшого основними принципами менеджменту, недооцінка робіт у галузі маркетингу, опора лише на власну інтуїцію і талант призвели до того, що з компанії пішли до конкурентів найбільш здібні спеціалісти і до втрат фірмою своїх позицій до кінця 20-х років.

Сьогодні підприємець — це не просто власник будь-якої справи. Сьогодні підприємець має знати досить багато. Час неграмотних, але досить здібних підприємців пройшов. К. Рендолл вважає, що бізнес відчайдушно потребує мудрості й натхнення вчених людей. Бізнесу потрібні все нові й нові кадри навчених молодих юнаків і дівчат. Потрібні неоціненні досягнення досліджень у галузі точних і суспільних наук, які можуть проводити лише університети. Вченим потрібна міцна фінансова підтримка стану вільного підприємництва, щоб вони не були змушені попрощатися зі своєю свободою внаслідок прямого контролю держави.

Чи можна взагалі навчитися підприємництву? Методи, принципи, правила, прийоми теорії і практики бізнесу підприємницької діяльності можуть вивчатися так само, як вивчаються інші академічні дисципліни (фізика, економіка, медицина, право тощо). Як і в інших спеціальностях, людина, яка отримала необхідний обсяг знань у галузі бізнесу, не стане вмілим підприємцем без досвіду.

Щодо нашої країни, то для виконання завдань у галузі менеджменту, фінансів тощо в сучасних умовах їй потрібні десятки, а може й сотні тисяч працівників світового рівня. Нині їх немає, і навряд чи найближчими роками їх з’явиться багато. Програми вищих навчальних закладів переробляються досить повільно, викладачі в них в основному дотримуються старих поглядів на практичні питання бізнесу. Навчальних посібників недостатньо. Потрібна широкомасштабна урядова програма підготовки наших ділових людей.

Академік Л. І. Абалкін справедливо зазначав, що у нас в багатомільйонній країні навряд чи набереться хоча б з десяток людей, які дійсно розбираються в банківській справі. Це саме стосується і багатьох інших спеціалістів (маркетинг, менеджмент, фінансовий менеджмент, посередництво тощо).

Які основні предмети, знання потрібні будь-яким підприємцям? Основами, без яких ні американський, ні наш підприємець не може розраховувати на успіх, є господарське і комерційне право, організаційні форми бізнесу, фінансова і кредитна справа, екаунтінг, менеджмент, маркетинг і елементи інформаційної культури. Слід зазначити, що підприємництву (історії, методам, традиціям, досвіду тощо) за кордоном приділяється багато уваги в спеціальних виданнях і журнальних статтях. Існують навіть такі журнали, як «Американське підприємництво, «Закон і бізнес», «Бізнесмен».

Що дає вивчення дисциплін з бізнесу? Передусім воно дає змогу зрозуміти складності ділового життя, без чого сьогодні в діловому світі не можна ступити і кроку. Освіта допомагає розібратися в тому, як функціонують окремо різні підрозділи в межах одного підприємства, як один вид бізнесу пов’язаний з іншими. Вивчення бізнесу розвиває допитливість, творчий підхід, які дуже знадобляться для роботи, наприклад у галузі маркетингу. Хорошим менеджерам слід мати навички стратегічного мислення, систематичного аналізу. Взагалі, це досить творчі спеціалісти.

Щодо конкретної користі вивчення бізнесу як академічного предмета, то вивчення досвіду закордонних підприємств допоможе:

• краще уявити можливості найоптимальнішого (з точки зору матеріальної винагороди) використання своєї праці;
• зробити кваліфікований вибір ділової кар’єри;
• використати американський досвід при вивченні організаційної форми своєї підприємницької діяльності в Україні;
• розпочати свою власну справу з урахуванням рекомендацій і досвіду американського бізнесу;
• більш системно, упорядковано, змістовно вести свої особисті справи;
• глибше розібратись у проблемах економічних реформ в Україні;
• зрозуміти, варто чи не варто займатися підприємництвом.
  

У зарубіжних країнах вважають першим завданням слухача школи бізнесу навчитись управляти своїм часом і особистими справами так, як це робиться у справжньому бізнесі, що, по суті, є преамбулою до практичного менеджменту. Людина, яка не вміє управляти своїми особистими справами, навряд чи зможе досягти великих успіхів на ниві підприємництва.

онлайн тест

5.6. Що можна і чого не можна в підприємництві? Етика підприємництва

Етичні критерії в бізнесі. Етика — це філософське вчення про норми і моралі. Це також система моральних і етичних норм для певних груп, професій і громад. Право — це сукупність обов’язкових правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державою.

Будь-яка людська діяльність, у тому числі і підприємництво, має етичні та правові критерії й межі. Закони, що розробляє держава, дають можливість суспільству проводити в життя свою волю, яка стосується зокрема морально-етичних параметрів бізнесу.

У цьому підрозділі приділяється увага етичним і правовим питанням, пов’язаним з підприємницькою діяльністю. По-перше, бурхливий розвиток кооперативних, приватних та інших госпрозрахункових підприємницьких утворень у нашій країні оголив вкрай низькі етичні основи для бізнесу і надмірно низьку правову культуру за відсутності правових норм, без яких нормальна підприємницька діяльність не може проходити без ускладнень. По-друге, широкі контакти наших ділових людей з іноземними бізнесменами ще більше загострили ці дефіцити на фоні високих етичних стандартів цивілізованих підприємців і правової підготовки їх.

Найчастіше проблеми етичного і правового характеру виникають у підприємницькій діяльності у відносинах зі споживачами, конкурентами, партнерами, суспільством і державою.

Для чого підприємцям етика? Підприємництво, як вид діяльності, відоме давно. З давніх часів ставлення до нього було двояким. З одного боку, повага і розуміння користі для суспільства діяльності підприємливих людей у різних галузях. Проте з іншого - заздрість до їхнього успіху і добробуту, звинувачення у хитрощах, спритності, жадобі й навіть шахрайстві, властивості помічати лише те, що приносить їм прибуток. Питання про етичні й моральні межі підприємництва хвилюють суспільство ще з часів зародження цієї діяльності. У Стародавній Греції, Фінікії, Стародавньому Римі та в інших державах того часу підприємництво вважалось одним з найпрезирливіших занять. Не завжди з повагою ставилися до комерсантів і бізнесменів також на Русі. В грецькій міфології Гермес (його аналог у стародавніх римлян — Меркурій) визнавався богом-заступником комерції, атлетизму і ... злодійства. Наприкінці XVIII ст. Наполеон називав англійців лавочниками, в свою чергу, французів нерідко називали лихварями. В ХІХ ст. в очах багатьох європейців американці виступали як спритні, аморальні янкі-комерсанти. І тільки пізніше підприємництво дістало за кордоном визнання і повагу.

У нашій країні слова «підприємець», «ділова людина», «бізнесмен», «комерсант» все ще не мають того суспільного статусу, якого вони заслужили. До цього часу в суспільстві переважає негативне ставлення до працівників державної і особливо кооперативної торгівлі, кооператорів, взагалі до підприємливих керівників у сферах промисловості, сільського господарства, транспорту тощо. Важко позбутися свідомо сформованих за багато десятиріч пріоритетів і стереотипів, основою яких є пересічна свідомість.

Існує немало етичних критеріїв цивілізованого підприємництва, але особливе місце належить чесності й добропорядності у ділових відносинах. Ще О. Уайльд говорив, що спокуса найбільш розкладає мораль і культуру людини. Завдяки підприємницькій діяльності виробляється основна частина багатства багатьох країн світу, а ті підприємці, які перебувають біля джерел цього багатства, найбільше піддаються впливу спокуси. Проте, незважаючи на ці принади, чесність і порядність є невід’ємною рисою сучасного бізнесу. Без цих критеріїв у відносинах між фірмами, банками і окремими людьми цивілізоване сучасне підприємництво, основою якого є кредит, булоб неможливим. Мільйони тонн нафти і нафтопродуктів, акції та інші цінні папери на мільйони доларів, марок, ієн тощо щорічно продаються на основі усних угод без свідків. Товари на мільярди доларів продаються щорічно на основі неформальних контрактів. Більшість оптових і роздрібних фірм довіряють своїм постачальникам заповнювати супровідні документи на замовлені ними обсяги постачальних товарів за загальновизнаними цінами. Принцип «гарантуємо повернення грошей у разі незадоволення клієнта» досить поширений у багатьох солідних магазинах, торговельних фірмах і виробничих корпораціях Заходу. На Русі також відомий звичай «бити по руках», що свідчило про формальне укладення угоди. Подібна практика сучасного підприємництва є наслідком тривалого процесу розвитку бізнесу, в ході якого відпрацювались найоптимальніші етичні й моральні принципи.

Етика — це набір моральних принципів і цінностей, які керують поведінкою людини чи групи людей і визначають позитивні і негативні оцінки їхніх думок і дій.

Це як би внутрішній кодекс законів, що визначає, як можна поводитися, а як не можна, які рішення можна приймати, а які ні, де проходить границя між добром і злом. Етика менеджменту зв'язана з внутрішніми цінностями, а вони у свою чергу є частиною корпоративної культури і впливають на прийняті рішення, визначають їхню соціальну допустимість у рамках зовнішнього середовища.

Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень. Важливо розрізняти етику всередині організації та етику взаємовідносин організації з навколишнім середовищем. Що стосується організаційної етики та зовнішньої етики взаємовідносин організації з навколишнім середовищем, то можна скористатися вимогами, яких дотримуються провідні міжнародні компанії у своїй діяльності, за оцінками Гарвардської школи бізнесу.

Етика відносин зі споживачами:

• безпечність товарів (послуг, робіт);
• надання інформації про товари і технологію їх виготовлення;
• право вибору покупцем товарів (послуг, робіт);
• урахування вимог споживачів;
• спонсорування освітніх програм безпечного використання продукції;
• поліпшення пакування і маркування;
• підвищення споживчої цінності продуктів;
• зменшення забрудненості продуктів.
  

Етика відносин зі співробітниками:

• відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості;
• особливий статус працівників із обмеженою дієздатністю;
• охорона здоров’я і техніка безпеки;
• навчання і розвиток персоналу;
• обговорення кар’єри;
• “дитячий день” для працюючих батьків;
• програми оздоровлення і стрес-менеджменту.
  

Етика довкілля:

• контроль забруднення;
• захист середовища;  
• збереження природних ресурсів;
• утилізація (переробка) відходів.
  

Екологічна етика:

• уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище;
• дотримання екологічних стандартів;
• участь у поліпшенні екології.
  

Етика відносин із партнерами:

• дотримання зобов’язань;
• недопущення маніпулювання інвестиціями;
• урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.
  

Етика взаємовідносин із конкурентами:

• запобігання таємних угод на ринках;
• використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій;
• вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.
  

Етика відносин із суспільством:

• збереження і розширення зайнятості;
• соціальна відповідальність;
• урахування місцевих традицій, звичаїв;
• дарування коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникам;             
• спонсорування проектів соціального добробуту;
• підтримування освіти і мистецтва;
• підтримування громадських рекреаційних програм;
• участь у громадських роботах, проектах.
  

Етика відносин з державою:

• дотримання законодавства;
• добросовісна звітність;
• виконання державних замовлень у зазначені строки;
• уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями.
  

Міжнародна етика:

• вироблення етичних стандартів, прийнятих у всьому світі;
• урахування національної культури;
• залучення місцевого персоналу;
• підтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку фірм з міжнародними конкурентами стратегіями;
• дотримання відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств.
  

Причини неетичної поведінки:

• недостатність законодавчої та нормативно-правової бази;
• значний обсяг “тіньової” економіки;
• конкурентна боротьба, що відсуває на дальній план етичні міркування;
• зростаюче прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі коротші періоди, тобто у кожному квартальному звіті;
• відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників;
• загальне зниження ролі етики в суспільстві;
• певний тиск на рядових працівників з боку організації з метою пошуку компромісів між їхніми цінностями вищого керівництва;
• низькі моральні якості членів суспільства. Етика накладає на бізнес систему обмежень, що представляє собою суму морально-етичних правил і традицій, що склалися у даному суспільстві.
  

Інструменти поліпшення етичності поведінки в організаціях:

• етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівники компанії;
• комітети з етики, які роблять повсякденну оцінку практики з позиції етичних вимог. Деякі компанії замість таких комітетів, до складу яких включаються авторитетні працівники, запроваджують посади адвоката з етики;
• соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів і програм соціальної відповідальності компанії; - навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.
  

Етика є моральною категорією, що охоплює різноманітні форми діяльності фірми, і не може бути викладена за допомогою певного переліку правил поведінки і спілкування. Етика свою закінчену форму набуває у вигляді ділового етикету, який в цілому можна охарактеризувати як основу кодексу поведінки, прийнятого у бізнес-середовищі.

ПЕРЕГЛЯНУТИ СЛАЙДИ ПРЕЗЕНТАЦІЇ

 

ВИКОНАЙТЕ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ