M&M (Marketing and Management)

4.1. Природа та критерії малого і середнього бізнесу

За поширеним визначенням, малим називається бізнес, який має принаймні такі характеристики: незалежне управління; приватний капітал; локальну сферу діяльності; порівняно невеликий розмір у своїй діяльності.

Малий бізнес має важливе значення в країнах з ринковою економікою. Цей термін використовують, маючи на увазі невеликі магазини, ресторани, кафе, страхові агентства та інші дрібні підприємства. В США, наприклад, для того щоб розмежувати малий бізнес з великим, існує закон про малий бізнес (1953 р.). У 1958 р. до нього внесено поправку, яка чітко розмежувала параметри малого бізнесу, що було необхідно для одержання малими фірмами кредитів на умовах, що відрізняються від умов для великого бізнесу. В законі зазначено, що мала фірма — це таке підприємство, яке існує і функціонує незалежно, його власник незалежний від інших, воно не домінує в своїй галузі бізнесу. Залежно від кількості найнятих працівників і відповідно до критеріїв, розроблених Адміністрацією по малому бізнесу США, всі малі та середні підприємства США поділяються на п’ять категорій: найменші (1 — 24 чол.), малі (25 — 99), проміжні (100 — 499), великі (500 - 999), дуже великі (1000 і більше службовців).

Що ж до сільського господарства, то американські економісти поділяють ферми на категорії залежно від кількості землі або суми реалізованої продукції. Так, в одній з публікацій, ферми поділяються на п’ять категорій за сумою реалізованої ними продукції (дол.):

• до 10 тис. — місце проживання фермера в сільській місцевості;
• від 10 до 40 тис. — дрібні селянські ферми;
• від 40 до 250 тис. — сімейна ферма;
• від 250 до 500 тис. — велика сімейна ферма;
• понад 500 тис. — суперферма.

Зважаючи на наведену класифікацію, можна констатувати, що українські ферми належать до перших трьох категорій і складають основу малого агробізнесу.

Малий бізнес крім розмірів має ще й інші відмінні риси. Менеджер у малих фірмах незалежний і звітує тільки перед самим собою. Більшість малих фірм належить одній особі або сім’ї. Вони також можуть бути організовані за принципом партнерства (товариства). Як правило, фермер є одночасно менеджером, фінансистом, технологом і власником.

Ця форма підприємництва дуже важлива для пенсіонерів, інвалідів, вдів та інших, які не можуть знайти роботу, яка б їх задовольняла, і працюють удома.

У нас часто сперечаються, що важливіше для економіки країни: малий і середній чи великий бізнес? Відповідь на це запитання досить проста: необхідний і той, і інший.

Для великого бізнесу важливі місткість ринку, стандартизована продукція, яка придатна для масового виробництва, наявність тривалого і стійкого попиту, значні фінансові засоби, численна робоча сила. Водночас нерідко виникають умови, сприятливі для малого бізнесу і з різних причин несприятливі для великих фірм, зокрема: регіональна диференціація ринку; потреба у будь-якому спеціалізованому ремеслі, важливість персонального обслуговування, нерегулярність попиту, обмежений попит на деякі товари, вміння пристосовуватися до запитів ринку, залежність збуту продукції або послуг від змін моди і смаків, оперативність і гнучкість управлінських структур.

Ось чому в економічно розвинених країнах малий, середній і великий бізнес тісно пов’язані між собою, співіснують, доповнюючи один одного.

Про могутність малого бізнесу США засвідчують такі цифри. На 1000 жителів цієї країни припадає понад 30 суб’єктів малого бізнесу, тоді як в цілому по Україні — 5, а в сільському господарстві 1,2 суб’єкта малого бізнесу. Якщо в 1982 р. в усіх малих фірмах було зайнято 47,8 % американської робочої сили, то в 2000 р. — 63,1 %. Їх фінансовий обіг становив понад 50 % загального обсягу продажу, а частка у валовому національному продукті (ВНП) країни досягла 48 %. Американські економісти-дослідники справедливо зазначають, що кістяком американської економіки є великі корпорації, а її мускулами — малий бізнес, який приводить у рух великий бізнес. Останнім часом тут почали говорити про те, що малий бізнес — це не тільки мускули американської економіки, а й значна частина її мозку.

Які можливості надає малий бізнес?

У багатьох випадках люди, які займаються власною справою, мають більше стимулів працювати з ініціативою, одержують більше економічних і психологічних винагород та заохочень, ніж ті, хто працює за наймом.

Переваги та недоліки малого бізнесу. Малий бізнес не може конкурувати на всіх ринках. Перша умова успіху в малому бізнесі — знаходження ринку, на якому бути малим — це перевага, а не недолік. Забезпечують перевагу малому бізнесу також розмір ринку, інновації та зміни, особистий контакт із споживачами, співробітниками по бізнесу тощо.

Основними причинами невдач і розвалу малого бізнесу є некомпетентність, менеджерська недосвідченість, незбалансований досвід (наприклад, досвідчений інженер, але недосвідчений комерсант), недостатній досвід у комерції, фінансах, поставках, виробництві, управлінні в одноосібних фірмах володіння і товариствах, невміння налагоджувати і підтримувати ділові зв’язки та контакти. Іншими причинами краху малих фірм є: запущеність бізнесу, погане здоров’я, катастрофи, пожежі, крадіжки, шахрайство тощо.

Практика діяльності зарубіжних фірм і вітчизняних малих фірм засвідчує, що наявності тільки підприємницького досвіду і хватки недостатньо. У сучасному малому бізнесі потрібні спеціальні знання. Особливо це стосується сільського господарства. Здебільшого новий бізнес починає або комерсант, який майже нічого не знає про особливості виробництва сільськогосподарської продукції, або агроном (інженер, зооінженер), який майже не знається на комерції. Часто власник малого і навіть середнього бізнесу має досить мало досвіду в управлінні специфічними структурами бізнесу.

Шанси малого бізнесу на успіх підвищуються у міру його зростання. На життєздатність малих фірм впливають також розміри фінансування, особливо на перших етапах.

Власник малого підприємства має чітко знати основні переваги і недоліки малого бізнесу, щоб урахувати їх, організовуючи власну фірму.

Переваги малого бізнесу:

• незалежність дій та прийняття рішень;
• гнучкість і оперативність у діях і рішеннях;
• адаптація до особливостей місцевих умов;
• сильна симпатія до малого бізнесу;
• невисокі експлуатаційні витрати;
• шанси на швидкий матеріальний успіх, можливість швидко реалізовувати свої ідеї (винаходи, відкриття, оригінальні проекти);
• можливість швидкого особистого успіху (матеріально-психологічні чинники);
• довготермінові вигоди;
• переваги при специфічному або персональному ринку;
• збереження підприємницького духу і романтизму;
• більш висока обіговість капіталу.
  

Недоліки:

• певна залежність від інших осіб, фірм і держави;
• оперативні й управлінські недоліки порівняно з великими фірмами;
• недоліки експортного потенціалу одноосібна відповідальність підприємця за свою справу;
• фінансові труднощі;
• особисті проблеми;
• невисокий рівень спеціалізації менеджерів;
• некомпетентність менеджерів;
• невисокий ступінь виживання фірми на початковій стадії;
• підвищена чутливість до економічних змін;
• труднощі залучення додаткових службовців, особливо високої кваліфікації;
• велика міра ризику при освоєнні проекту;
• обмежені можливості утримання великих складських запасів;
• невпевненість партнерів при укладанні контрактів;
• необхідність постійно контролювати виконання зобов’язань.
  

Щоб розібратися в складностях малого бізнесу, слід передусім правильно оцінити можливості для цієї форми підприємництва, враховуючи реальні умови і конкурентні обставини. Методика за- початкування малого бізнесу досить проста: визначення ринку — фінансування — функціонування бізнесу. Ця проста на перший погляд методика має практичне значення і в умовах реформування відносин власності на селі.

Вибираючи сферу малого бізнесу, майбутні бізнесмени повинні відповісти на такі запитання:

• Чи підходить для мене цей вид бізнесу?
• Чи підходжу я для цього виду бізнесу?
• Який конкретно вид бізнесу вибрати?
• Що привабливіше — придбати нову фірму чи вже діючу?
• Яку вибрати найбільш прийнятну організаційну форму (одноосібне володіння, товариство, мале підприємство, кооператив тощо)?
  

У зарубіжній практиці відмінним засобом розвитку і стимулювання малого бізнесу є франчайзна система як вид кооперації великого та малого бізнесу.

Франчайзна система — це варіація вертикальної інтеграції промислових і торговельних фірм через оригінальну систему контрактів-франчайз.

Відповідно до франчайзної системи франчайзер — здебільшого велика батьківська компанія, що зобов’язується постачати дрібній фірмі або бізнесмену, які діють у межах обумовленої території, свої товари, рекламні послуги, відпрацьовані технології бізнесу. За це фірма (франчайзі) зобов’язується надавати компанії послуги в галузі менеджменту і маркетингу з урахуванням місцевих умов, а також інвестувати у цю компанію частину свого капіталу. Отже, малий бізнес через цю систему може використовувати імідж, торговельний знак, досвід великого бізнесу.

4.2. Фермерство як вид малого бізнесу і форма ведення господарства на селі

Окремі економісти-аграрники і практики фермерського руху в Україні вбачають аграрну реформу в створенні єдиної форми господарювання — сімейної ферми. Зазначимо, що для економічно розвинених країн світу, де сільське господарство виражене в основному фермерством, цей уклад формувався впродовж сторіч. Фермерство тут виступає одночасно і укладом життя, і формою господарювання. В українських селах укладом життя і нині залишається самобутнє село, сільський устрій, а фермерство тільки зароджується як форма господарювання. Ось у чому полягає основна проблема, тому в перехідний період реформування аграрного сектора економіки в українському селі, хочемо ми цього чи ні, будуть різні форми господарювання, а уклад життя ще досить тривалий час залишатиметься сільським. Головне тут — почуття відповідальності за власну справу, реальна (а не формальна) нормативна правова база, яка б захищала селянина від будь-якого посягання на його приватну власність, захист і підтримка держави. В цьому і є сутність становлення цього виду малого бізнесу на селі.

Сімейна ферма в Україні — це власне фермер, а також селянин, який вийшов із КСП та отримав державний акт на землю і майновий пай з метою започаткування такого господарства. Що потрібно для становлення такої форми господарювання? Єдиний сільськогосподарський податок, довготермінові кредити (до 10 % річних), державний лізинг техніки на 5 років (під 3 % на весь термін). Українським селянам повинна підпорядковуватись українська нафта за ціною виробника. Тоді їх не оббиратимуть всюдисущі трейдери.

Специфіка аграрних перетворень у нашій країні полягає також у тому, що в перехідний період на основі приватної власності на земельні та майнові паї можна формувати й нові господарські структури, створювати нові виробничі відносини на основі колективнихформ організації виробництва. Законодавча база для цього є. Законом України «Про підприємства в Україні» передбачено створення індивідуальних, сімейних, приватних, колективних, державних, спільних і орендних підприємств. У цьому законі не визначено такої форми, як приватно-орендні підприємства, але така форма організації не що інше, як приватне підприємство, що застосовує орендні відносини. Отже, маємо законодавче поле для створення таких підприємств. У них формується власник, який може дістати землю в оренду. Ним може бути і фермер, і керівник сьогоднішнього підприємства, і новий господар у сільськогосподарському виробництві, яким селяни можуть доручити господарювати на їхній землі.

Нові агроструктури, які сформовані внаслідок реструктуризації КСП і функціонують на умовах оренди, використовують нині 21,4 млн га землі, а це 5,3 млн паїв. Близько 500 цих підприємств зобов’язалися сплачувати за оренду (за підсумками 2001 р.) понад 2 % від встановленої вартості землі, 1317 орендарів — від 1 до 2 %, 10 562 агроструктур — 1 % і 687 підприємств — трохи менше ніж 1 %.